Вікторія ВІРТ-ГАРАСИМОВИЧ: “Я би дуже хотіла повернутися в бокс!”

Днями чемпіонка світу та Європи з боксу серед юніорок, бронзова призерка чемпіонаті світу серед молоді, чемпіонка України серед дорослих, майстер спорту України міжнародного класу, почесна громадянка Борислава, стипендіатка відділення НОК України у Львівській області, 24-річна Вікторія Вірт-Гарасимович долучилася до челенджу #тренуйсявдома, який ініціювала Комісія НОК України “Антураж атлета” разом з Комісією атлетів НОК України. Про свої враження молода мама розповіла в інтерв’ю сайту відділення НОК України у Львівській області. Також ми розпитали спортсменку про причини раннього завершення кар’єри і чи можливе її повернення в бокс.

– Вікторіє, ви приєдналися до челенджу #тренуйсявдома і отримали через це чимало схвальних коментарів, лайків на своїй сторінці в мережі Фейсбук. Які враження від челенджу?
– Оскільки я в декретній відпустці, то мала дуже велику перерву між тренуваннями. Я помеленьку почала втягуватися в такий режим, повертатися хоча б до якоїсь мінімальної форми. Цей челендж є свідченням того, що не тільки в залі можна тренуватись, але можна робити різні вправи без інвентаря і вдома. Навіть з маленькою дитиною – і дитині цікаво, і ти займаєшся чимось.

– Як власне Артем реагував на таке тренування?
– Він спершу був трошки шокований, тому що ми такого ніколи не робили раніше. Тільки він робив якісь вправи. Можна сказати, у нас вперше вийшов такий тандем.

– Батько Артема, як і ви, – спортсмен (Ростислав Гарасимович – майстер спорту України з боксу, нині тренер – Авт.). А він не проводить з Артемом такі тренування?
– Поки ще зарано – Артемові 18 квітня лише 6 місяців буде.

– Очевидно, челенджі є не просто розвагою чи грою, а ще й несуть певний гуманітарний зміст, певний заклик. Особисто ви з яким посланням хотіли б звернутися до українців?
– Що спорт – це здоров’я. Кожна людина повинна розуміти, що займатися спортом корисно. Я хочу закликати всіх до здорового способу життя, бути активними, вести рухливий спосіб життя. Не обов’язково йти на майданчик і шукати тренажери, зважаючи на те, яка зараз ситуація в країні. Це все можна робити вдома. Хочу щоб люди це розуміли. Челендж є закликом до людей розвиватися, займатися вдома.

– Вікторіє, вам 24 роки, але ви ви вже завершили кар’єру, яка розпочиналася надзвичайно переспективно. Все через травми?
– І так, і ні. Є декілька факторів, які на це вплинули. Перший – однозначно, це травми. В мене було 5 операцій на колінах. А попри коліна ще багато дрібніших травм. Я знала, що той момент рано чи пізно настане. Я дуже намагалася після останньої операції відновитися. Я ще після того виграла чемпіонат України серед дорослих і зайняла друге місце на Кубку України. Так склалося, що мій тренер Олег Загірський, в якого я змалечку тренувалася протягом 14 років, виїхав за кордон, в Канаду. Чемпіонат України 2015 року в Чернівцях я виграла, тренуючись уже у Романа Семенишина і Василя Шана. Мені було важко працювати з новими людьми. З Олегом Володимировичем (Загірським – Авт.) ми розуміли один одного з погляду. Можна сказати, що я росла в нього – на руках, на очах. Він знав, яке навантаження мені потрібно, як я маю готуватись до тих чи інших змагань. А тут трошечки було мені по-іншому. Я не можу сказати, що мені було некомфортно. Мені все підходило, але трошки щось пішло не так. А ще я в той же рік (2015-й – Авт.) вийшла заміж і чоловік мені каже: “Досить з тебе того боксу, треба думати про сім’ю”. Всі ці фактори вплинули на рішення завершити спортивну кар’ру.

– Але, як кажуть, колишніх боксерів не буває. Чи є хоч найменша ймовірність, що ви все-таки повернетесь у бокс і відновите спортивну кар’єру?
– Я би дуже хотіла! Я про це неодноразово думала, але розумію, що дуже багато згаяно часу. Щоб повернутися хоча б у таку форму, в якій я була на останніх змаганнях, треба докласти дуже багато часу і зусиль. А починати потрібно з реабілітації коліна, тому що навіть без навантажень ноги все одно болять.

 

– Вже за декілька днів святкуватимемо Великдень. Що побажаєте українцям?
– Насамперед бути здоровими і розумними. Зважаючи на ті обставини, які складаються в нашій країні, кожен має розуміти, що своїми діями може як нашкодити навколишнім, так і зробити все для того щоб зберегти здоров’я іншої людини. Хочу також побажати всім гарного настрою, світлого і мирного неба.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ, відділення НОК України у Львівській області