«Якщо ми з росіянами братні народи, то чому вони стріляють у нас?» – 10 цитат Дмитра Сосновського

Сьогодні виповнилося 62 роки видатному боксерському тренеру Дмитрові Сосновському – найкращому тренеру світу 2011 року за версією Міжнародної асоціації аматорського боксу (AIBA). Протягом 14-ти років Дмитро Дмитрович очолював національну збірну України з боксу. Період його керування був найуспішнішим в історії українського боксу. Команда двічі ставала найкращою в Європі (2008, 2017), один раз найкращою у світі (2011), а на трьох Олімпійських іграх підопічні Дмитра Сосновського виграли сім медалей, в тому числі п’ять на Олімпіаді-2012 в Лондоні. До Дня народження ми пропонуємо вашій увазі 10 найкращих цитат з інтерв’ю Дмитра Сосновського журналістові сайту відділення НОК України у Львівській області Василю Танкевичу.

Я починав тренерську діяльність у Львові і ніколи не хотів бути кращим тренером, ніж хтось. Наприклад, у нас є великий тренер Петро Василюк, мій вчитель. Я ніколи не хотів бути кращим за нього. Спочатку я хотів щоб мої дітки вигравали першість міста. Потім – область, пізніше щоб потрапляли на Україну. Моя єдина ціль була – прославити наше місто Львів. Коли очолив збірну, мав ціллю – створити команду. Команду, яка могла би перемагати росіян, кубинців… Це для мене було важливо.

Я прихильник того, що у виступі збірної – вдалому, чи ні – не може бути заслуга чи вина однієї людини. Якщо в Лондоні-2012 ми здобули 5 медалей, це не була заслуга одного Сосновського. Це заслуга багатьох-багатьох людей. Вдячний усім, починаючи від Метра українського боксу, нині покійного Ігоря Гайдамаки, який свого часу мені довірив цю посаду, і завершуючи багатьма людьми, президентами, віце-президентами Федерації на місцях, тренерським складом.

Україна багата талантами. І я впевнений, що в нас будуть чемпіони незалежно від того, є Сосновський на посаді головного тренера, чи ні. Український бокс був і буде. І все одно в нас будуть з’являтися Клички, Котельники, Ломаченки, Дзінзіруки.

Так, Василь Ломаченко і Олександр Усик – це великі боксери, зірки світового боксу. Але чи виграли б ми в команді чемпіонат Європи у 2008 році, якби Георгій Чигаєв не виграв “золото”, якби Іван Сінай не виграв “золото”? А Іван, до речі, виграв вирішальний поєдинок у росіянина – ми з ними суперничали за перше загальнокомандне місце.

Коли тріумфує команда – це найпам’ятніші миті. В Харкові на чемпіонаті Європи здобули 6 медалей – ніхто стільки не вигравав. Я ніколи не мав бажання бути кращим за когось. Я щиро хотів щоб наші боксери були кращі в світі. Я хотів щоб наші команди перемагали. Це все, що я хотів.

Часом мені задають провокаційні питання про Анатолія Миколайовича Ломаченка. Та він великий батько, великий тренер. Проста людина з вулиці не зробила б такого. Бо Василь (Ломаченко – Авт.), крім того, що талановита дитина і супербоксер, це реальна машина. А таку машину треба ліпити роками. Ясно, що Ломаченко – великий тренер.

 

Я завжди намагався знайти спільну мову з кожним тренером, щоб кожен міг себе проявити. Моя позиція, як головного тренера, була такою – допомогти боксеру і особистому тренеру проявити себе, стати чемпіоном. Оце моя ціль.

Зараз мене представляють на різних заходах, як “найкращий тренер світу”. Мене аж в піт кидає. У 2011 році команда стала найкращою на чемпіонаті світу і мені, як головному тренеру команди, присвоїли це звання. Але це ж заслуга не тільки моя. Коли мені видали преміальні за “найкращого тренера” – 50 тисяч грн., я зразу поділив їх між всіма тренерами. І собі залишив рівно таку саму долю. Я вважаю, що це заслуга всіх.

Коли хтось висловлюється, мовляв немає української школи боксу. Люди добрі, ну це взагалі абсурд! Я впевнений, що на місце Сосновського прийде інший тренер і також буде показувати результати. Тому що в нас працює армія кваліфікованих фахівців.

Якщо ми з росіянами братні народи, то чому вони стріляють у нас? Чому вони забрали нашу землю? Там, на Сході, воюють кращі. І кладуть голови за нас. Взагалі, доки Росія не поверне нам Крим, доки на Сході гинуть наші хлопці, Україна не повинна мати з Росією будь-яких відносин – у спорті, культурі, економіці. А як по-іншому? Шкода, що мені 60. А то взяв би автомат і поїхав захищати свою землю. Батьки, земля, віра в Господа – це основне, це те, що в людини немає права ніхто забирати.
Василь ТАНКЕВИЧ, відділення НОК України у Львівській області