Ангеліна ЛИСАК: «Спочатку потрібно виграти в себе, а потім вже у конкурентки»

Львівська борчиня Ангеліна Лисак прокоментувала youtube-каналу Асоціації спортивної боротьби України свій виступ на чемпіонаті світу зі спортивної боротьби U-23 в Будапешті, де вона здобула бронзову медаль.

– Звичайно, їхала на чемпіонат світу з бажанням здобути медаль високого, адже ми тренуємось для того щоб перемагати, – розповіла борчиня. – Хотілося привезти Україні медаль якнайвищої проби.

– На що тренер налаштовував вас?
– Тільки на перемогу.

– В порівнянні з попередніми чемпіонатами, можливо, молодіжними, наскільки цей чемпіонат був складніший?
– Складніший, тому що тебе вже суперниці знають, вивчають твою боротьбу і налаштовуються під твої прийоми. І не так все легко виходить робити, як в молодіжній категорії.

– А знайомі суперниці були ще по молодіжних чемпіонатах?
– Так, були, але вони були у вищій категорії, тому що я боролася в 62 кг, а зараз перейшла в меншу категорію – до 59 кг. Мої суперниці були на категорію вище.

– У зв’язку з чим перейшли? Підлаштовуєтесь під олімпійські категорії?
– Ні. Я боролася в олімпійській категорії, але перейшла в меншу, тому що в мене менша вага стала і ми з тренером вирішили, що цей рік я можу поборотися в неолімпійській категорії.

– Поділіться своїми враженнями про чемпіонат світу U-23?
– Я одразу побачила, що моя сітка набагато складніша, ніж інша. Тому що в мене була болгарка (триразова чемпіонка Європи), японка, китаянка, росіянка. Всі дуже сильні. Але, як мій тренер говорить: «Сильнішим даються сильніші». Якщо ти хочеш мати медаль, потрібно боротися з сильнішими. І коли я поступилася японці, я все-таки вірила, що вона мене проведе (у втішні сутички – авт.), аби надалі боротися за медаль.

Японки – це взагалі такі суперниці! На них треба налаштовуватись спочатку психологічно. Ми не є слабші – ні прийомами, ні силою, ні фізично. Ми в першу слабші за них психологічно. Тому що ми знаємо, що це японка, сильніша, і ми виходимо на килим вже з поразкою. Я перемагала в японки 6:0, впевнено, і коли побачила, що виграю 6:0 і подумала: «Це японка, як я так можу!». І програла з великим рахунком, не повіривши в себе до кінця.

Я думаю, що японки морально більш стійкіші за нас, в них виховання зовсім інше. Вони повністю віддаються боротьбі, я вважаю. А в нас також є особисте життя. А вони більш сконцентровані на боротьбі. І напевно більше вірять в свою перемогу, ніж ми.

Після цих змагань я дуже довго думала. В мене вже вдруге таке, що я, виграючи в японки, в кінцевому результаті програю. І ми подумали, що мені потрібно більш психологічно працювати з собою. Спочатку потрібно виграти в себе, а потім вже у конкурентки. Потрібно повірити, що японки – це такі самі жінки, такі самі люди, як і ми. І вони так само тренуються, як і ми.

– Розкажіть про себе, під чиїм керівництвом тренуєтесь.
– Я сама зі Львова. Мій тренер – Скобельський Орест Зеновійович. Він весь віддається своїй роботі. В нього також є ще молоді спортсмени. І він старається і з нами бути, і з ними. І трошки розпиляється. У Львові в нас хороші спортсмени. Я тренуюся в училищі фізичної культури, там є молоді спортсмени, і вони хочуть ставати старшими, вони хочуть працювати. І я вважаю, що це добре, коли є на кого рівнятися і рости таким чином.

Наш тренер є надзвичайно хорошою людиною. Я йому дуже дякую, що, незважаючи ні на що, я на останньому чемпіонаті світу серед дорослих взяла п’яте місце. І тепер він вірив, що я буду мати медаль. Він надзвичайно в нас вірить. Я дуже ціную його за те, що він в нас вірить, ніколи не опускає руки і завжди працює з нами до кінця. І, незважаючи на жіночий настрій, жіночі «психи», він завжди підтримує нас і старається зрозуміти.

– Які змагання попереду?
– Поки що я буду відпочивати. Готуватимусь на Кубок України. Цей олімпійський цикл я виступатиму в неолімпійській категорії, тому що я ще молода віком. А далі я буду, звичайно, переходити в олімпійську категорію і буду готуватись до наступного олімпійського циклу.