Євген ПРИСТУПА: “Я би назвав львівську УСА своєрідною підвалиною сучасного НОК України”

Відділення НОК України у Львівській області продовжує публікувати матеріали в рубриці, присвяченій 30-літтю від дня утворення НОК України. Розмову провадить заступниця голови-відповідальна секретар Відділення НОК України у Львівській області Оксана Вацеба.

Цього разу до розмови запрошено професора Євгена Приступу, який від 2007 року працює на посаді ректора Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

А тридцять років тому, в період новітнього українського державотворення, молодий викладач Львівського інфізкульту, який щойно захистив кандидатську дисертацію, активно включився до громадської діяльності в спорті Львова, переймаючись ідеями національного відродження в спорті, українізації спорту, відновлення спортових традицій Галичини, поділяючи ідеї Мирослава Герцика, Ярослава Кендзьора, Степана Родака, Юліана Кордіяка, Михайла Василишина, Віктора Зубрицького, Романа Карбівника, Карла Мікльоша, Івана Сала, Йосипа Лося, Андрія Кардаша, Богдана Кобрина, Романа Мелеха, Ростислава Заремби, Юрія Михалюка та ін.

– Знаю, що у Вашій трудовій книжці є запис, що упродовж січня – листопада 1992 року Ви очолювали Львівську організацію Української спортивної асоціації (УСА), підтверджуючи довіру спортивного активу Львова в боротьбі за український НОК та продовжуючи працю перших очільників УСА Ярослава Кендзьора та Степана Родака.
При цьому на запрошення Мирослав Герцика, який за підтримки В’ячеслава Чорновола та Віри Лясковської, очолив львівський облспорткомітет, Ви, шановний Євген Никодимовичу, упродовж 1991-1992 років успішно працювали на посаді начальника новоствореного відділу фізичної культури громадських і молодіжних організацій Львівського обласного комітету по фізичній культурі і спорту.
– Отож разом з ювілеєм НОК України, ми маємо не забути й про 30-річчя утворення УСА (Українська Спортова Асоціація), яку на хвилі громадського піднесення було урочисто сформовано в травні 1990 року в сесійній залі Львівської міської ради. Вважаю, що УСА й спортивний актив, який гуртувався довкола цієї організації, зробили чимало для того, щоб саме львівська делегація на Асамблеї засновників НОК України в Києві мала дуже виразну, обґрунтовану й чітку позицію щодо утворення незалежного від Москви НОК України, що вкрай обережно на той час сприймав Валерій Борзов. Я би назвав львівську УСА своєрідною підвалиною сучасного НОК України. Мабуть якби не було б УСА у Львові, то НОК в Києві не утворився б так швидко, ще до проголошення Незалежності держави Україна.

– Пригадайте, як зароджувалася у Львові ідея утворення самостійної української олімпійської структури.
– Ми часто й активно збиралися в ДЮСШ, де працював Степан Родак та в інших спортивних організаціях Львова, де обговорювали ідею українського самостійництва в спорті, намагалися відшукати історичні відомості про спроби утворити український НОК ще за часів УНР, прагнень Павла Скоропадського, згодом в 30-і роки в Харкові; нав’язали контакти з українськими спортовими організаціями західної діаспори. Ми контактували з Валерієм Шутим, київським тренером, з яким суголосні були наші ідеї й який приїздив до Львова для спільних консультацій. Пригадую, що одна з таких зустрічей відбувалася в містечку Долина на Івано-Франківщині, оскільки ми намагалися гуртувати усіх свідомих спортових лідерів Галичини, де до нас долучався Михайло Гуменюк, Іван Файчак з Івано-Франківська та Богдан Шиян з Тернополя.

– Що особливо запам’яталося з того періоду?
– Було відчуття особливості моменту, своєрідного піднесення, відчуття галицької згуртованості, взаєморозуміння й впевненості у наших діях.

Серед кількох важливих подій варто пригадати масштабне відзначення 80-річчя СТ «Україна» (Львів) за участю численної делегації українців США та Канади (саме відтоді ми заговорили про проведення Всесвітнього українського спортового фестивалю); неймовірні за піднесенням та масовістю сходження на гору Маківка під гаслом «Вогонь державності в серцях українців» та гору Ключ на відзначення 72-річниці ЗУНРу.

– Пригадую, що саме того часу, Ви запросили мене на одне із засідань УСА, аби я, як аспірантка, котра почала досліджувати історію західноукраїнського спортивного руху, розповіла про деякі історичні, на той час маловідомі для широкого загалу, факти.
– Так, саме з того моменту ми заговорили про постать Івана Боберського, розпочали відзначення ювілейних дат з історії українського «Сокола», «Січі», Карпатського Лещетарського Клубу (КЛК), СТ «Україна» (Львів), відродили свято «День українського спортовця», своєрідним чином повторили ходу спортивного активу й представників спортивних організацій краю з нагоди ювілею Шевченківського Січово-Сокільського Здвигу у Львові.

Важливим етапом в нашій роботі стало видання окремого газетного додатку під назвою «Спортивне перехрестя» як друкованого органу УСА. Саме тоді зав’язалася тісна співпраця з відомими й молодими журналістами Львова, серед яких пригадаю Василя Михайлова, Наталію Балюк, Анатолія Нашкерського, Ігоря Балинського.


Помітною виявилася роль УСА в підготовці до друку перших україномовних спеціалізованих посібників та підручників. З поміж таких видань виокремлю нашу працю над випуском навчального посібника «Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів» авторства львів’янина Володимира Келлера та киянина Володимира Платонова (Келлер В.С. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів: [навч. посіб.] / В.С. Келлер, В.М. Платонов. – Львів: Українська Спортивна Асоціація, 1993. – 269 с.); кілька перевидань праці Івана Боберського «Рухові забави та ігри»; нашу спільну працю «Індивідуальне тренування баскетболістів» (Мозола Р.С. Індивідуальне тренування баскетболістів: [метод. посіб.] / Р.С. Мозола, Є.Н. Приступа, О.М. Вацеба. – Львів:, 1993. – 92 с.); унікальний на той час «Російсько-український словник спортивних термінів», який уклали Олег Криштальський (Львів) та Михайло Паночко (Дрогобич).

Цікаво, що матеріали міжнародної наукової конференції «Нація і спорт», присвяченої 80-річчю СТ «Україна» (Львів), ми ще не могли в червні 1991 року готувати й набирати для друку в нашому львівському інфізі, а тільки громадським чином й за сприяння Львівського національного університету. Така робота затягнулася аж до серпня й коли вже було все підготовано для друку – в Москві розпочався т.зв. серпневий путч, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова. В ті дні набраний до друку тираж конференції з гучною назвою «Нація і спорт» було розсипано – очевидно у працівників друкарні був страх щодо змісту цього спортивного збірничка… Але саме це видання довго потім було настільною книгою для багатьох із нас!

– Так, я також пригадую, як колишній львівський спортовець Омелян Бучацький, який мешкав в Австралії, й приїхавши до Львова на відзначення ювілею рідного СТ «Україна» вирішив залишитися після конференції трішки довше, аби відвідати рідних в Івано-Франківську. Я йому як могла допомагала, але як тільки стався путч у Москві – він буквально за кілька годин залишив Україну…
Я також пригадаю роль УСА у появі на львівському телебаченні під патронатом Василя Глинчака нової спортивної програми, здається «Змаг», де першими ведучими довелося бути мені, як аспірантці інфізу,й на той час студентові факультету журналістики Львівського університету Василю Трісці, котрий потім тривалий час працював для спортивної журналістики Львова та України.
– Так, очевидно треба також пригадати організацію та високий рівень проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції «Спортивна та військово-похідна термінологія», яка відбулася в жовтні 1992 року за участю Андрія Кочура (Київ), Богдана Якимовича, Володимира Осінчука, Юрія Петришина, Василя Соломонка, Леоніда Мазура, (Львів), Мар’яна Демського, Михайла Паночка (Дрогобич), Володимира Воробйова (Дніпро), Єжи Кшиштофовича (Слупськ, Польща) й наших закордонних українських друзів: Анатоля Вовка (Нью-Йорк, США), Омеляна Бучацького (Сідней, Австралія), Олега Лисяка (Філадельфія, США) та ін.

– Пригадаю також, що тоді нам вдалося якимось фантастичним чином залучити до виступу всесвітньо відомого українського канадського вченого-лінгвіста, літературознавця, наукового і громадського діяча, свого часу президента Української вільної академії наук Ярослава Рудницького (Монреаль, Канада), з яким я ще довго потім листувалася. Тоді він погодився залишитися навіть на кілька днів довше у Львові, бо з великим пієтетом згадав свої пластові роки, студії у Львівському університеті, захоплення спортом і свої праці 30-х років ХХ століття про українську спортову термінологію …

Отже нам залишається подякувати шановному Євгену Никодимовичу Приступі за цікаву бесіду щодо подій 30-річної давності й особливо дякуємо за Вашу особисту працю й зусилля в період створення НОК України!

Ярослав КЕНДЗЬОР: «Переконаний, що Україна мала шанс виступати самостійною командою вже на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні»

22 грудня олімпійська родина відзначатиме 30-ліття створення Національного олімпійського комітету України. Саме цього дня, 1990 року, в актовій залі тодішнього Київського інституту фізичної культури (нині – Національний університет фізичного виховання і спорту України) відбулася Асамблея засновників Національного олімпійського комітету України, яка проголосила створення НОК України, ухвалила Статут Комітету, а також вибрала членів НОК України у кількості 84 осіб. Того ж дня відбулася перша сесія Генеральної Асамблеї НОК України, у роботі якої взяли участь 73 члени НОК України та 88 делегатів Асамблеї засновників НОК України, які не були обрані до складу НОК України. На цьому засіданні першим президентом НОК України було обрано дворазового олімпійського чемпіона, уродженця Львівщини Валерія Борзова. Серед учасників цієї історичної події був депутат Верховної Ради УРСР, львів’янин Ярослав Кендзьор, якого було обрано членом першого складу НОК України. Він і поділився з читачами сайту відділення НОК України у Львівській області своїми спогадами про ті часи.

– У Верховній Раді УРСР, яка розпочала роботу 15 травня 1990 року, я увійшов у комісію з питань культури і духовності, – пригадує пан Ярослав. – Її очолив Лесь Танюк, а я був обраний заступником голови. Наша комісія (невдовзі комісії перейменували на комітети), зокрема, займалася питаннями фізичної культури і спорту. Оскільки серед членів комісії я виглядав нібито найбільш спортивним, то мені і доручили займатися проблемами фізичної культури і спорту.

Скажу, що тоді, коли в Україні формувався Національний олімпійський комітет, то увага до нашого парламентського комітету була дуже велика з боку працівників сфери культури. Я пригадую, що на засідання щодо формування НОК було запрошено трьох народних депутатів – мене, Анатолія Матвієнка і Віктора Пауля. І тоді, коли президентом НОК України був обраний Валерій Борзов, я був включений у склад членів НОК, як представник парламенту і відповідної парламентської комісії.

Тоді не було відомо, чим мав би займатися НОК, тому що існував ще Радянський Союз. Я пригадую дискусії, які йшли в кулуарах цього засідання. Ніхто собі не уявляв, що має робити наш НОК, зважаючи на ті реалії, які існували. І тільки після 24 серпня 1991 року, коли було проголошено Незалежність України, питання стало руба. Я не один раз зустрічався з Валерієм Борзовим. Говорив про те, що треба виходити на Міжнародний олімпійський комітет, поїхати в Лозанну, де знаходиться штаб-квартира МОК, і ставити питання про самостійну участь України в міжнародних змаганнях, зокрема, на найближчих Олімпійських іграх в Барселоні 1992 року. Якось мені зателефонував Валерій Борзов і повідомив, що в Лозанну на засідання МОК запросили українську делегацію і в її склад включили мене. Дуже добре пам’ятаю цю поїздку. Нас поїхало п’ятеро. Це було в березні 1992 року. І всю дорогу – і в літаку, і потім в готелі – я буквально не відступав від Борзова, постійно тиснув на нього. Казав, що ми маємо союзників і прихильників серед країн колишнього СРСР, які також хочуть самостійно поїхати на Олімпіаду-1992. І ми маємо все зробити, наполягати перед керівництвом МОК щоби Україна отримала таке право.

– Як він реагував на ваші слова?
– Він побоювався і собі не уявляв, як це Україна може виступати окремою збірною. Я переконаний, якби тоді позиція Борзова – а він був авторитетом, дворазовим олімпійським чемпіоном, до нього дослухалися – була наступальна, принципова, наполеглива, Україна (і не тільки Україна) вже могла би самостійно виступати на Олімпійських іграх 1992 року в Барселоні. Я бачив, що він абсолютно не сприймає цієї ідеї. Переконаний, шанс був. Були союзники, прихильники, але не було позиції України. І це спричинило рішення МОК щоб республіки колишнього СРСР виступали «Об’єднаною командою». Ми тоді навіть посварилися з Борзовим. Для МОК цей варіант був найпростіший. А тим паче, вони бачили, що не наполягає ніхто особливо. І тому ми першу Олімпіаду після відновлення нашої державності провели в такому невизначеному статусі.

– Хочу повернутися в 1990 рік. Знаю, тоді йшла боротьба між прихильниками ідеї незалежного від Москви НОК і тими, хто хотів бачити наш НОК філією олімпійського комітету СРСР. Чи пригадуєте якісь деталі тої боротьби?
– Я це дуже добре пригадую. Чому не було позиції української делегації в Лозанні? Бо всі були дуже «зав’язані» тим спортивним життям з Москвою. І тренери, і спортивні керівники, зрозуміла річ, якісь серйозні проблеми вирішували там у Москві, в союзному спорткомітеті. І в кожного було це ідіотське: «Ну як ми можемо це все розірвати?» Була ментальна прив’язка до Москви. І у Валерія Борзова, зокрема, вона явно простежувалася. Він був не готовий до усвідомлення, осмислення того, що ми вже маємо свою державу. І ця звичка, ця ментальна прив’язка до Москви нам довго ще заважала. Пригадую, навіть на засіданнях нашого НОК все робилося з оглядкою на Москву, на те, як Москва на щось подивиться, як вона буде реагувати на якесь наше рішення. Ця наша врощена власна неповноцінність, меншовартість спрацьовувала ще впродовж багатьох років.

– У Львові був потужний рух за незалежність НОК. Той же Мирослав Герцик був одержимий ідеєю незалежного НОК. Крім того, у Львові діяла Українська спортова асоціація (УСА), яка об’єднала представників спорту, інтелігенції, науковців, журналістів, проводила резонансні заходи. В той час активізувались українські спортові традиції Галичини, відроджувались славні сторінки дорадянської спортової історії, налагоджувались взаємини з українською діаспорою тощо. Очевидно, були причетні також до цього руху?
– Мало того, на мене поклали обов’язки керівника УСА, яка активно співпрацювала з Українською Спортовою Централею Америки і Канади (УСЦАК). Я десь рік чи два покерував і попросився з цієї посади через велику завантаженість у Верховній Раді.

– Пане Ярославе, як загалом оцінюєте цей пройдений шлях НОК за 30 років?
– Звичайно, НОК України пройшов великий, непростий шлях від свого утворення і становлення до нинішнього стану. Було чимало досягнень, але було б ще більше, якби Україна, як держава, була у кращому стані в плані економіки, якби держава могла більше уваги приділяти розвитку спорту.

Продовження інтерв’ю з Ярославом Кендзьором буде опубліковано невдовзі.

НОК України готується до 30-річчя від дня утворення!

22 грудня 2020 року Олімпійська родина нашої держави відзначатиме 30-річчя від дня утворення Національного олімпійського комітету України.

Упродовж цих років національний олімпійський рух пройшов складний, цікавий та насичений різними подіями період розвитку. Завдяки успіхам українських спортсменів неодноразово лунав Гімн України та піднімався Прапор нашої країни на найвизначніших світових спортивних форумах; запроваджено нові суспільні проекти, які ґрунтуються на принципах й ідеалах олімпійського руху; виросло нове покоління успішних спортивних менеджерів, лікарів, психологів, журналістів, фахівців. Значну потужність та успішність діяльності НОК України на національному рівні всебічно забезпечують його регіональні відділення.

В рамках святкування 30-ї річниці НОК України пропонує провести у всіх регіонах держави упродовж грудня 2020 року урочисті заходи, засідання, тематичні зустрічі #OlympicLab; вшанувати олімпійців, тренерів, спортивних арбітрів, лікарів, журналістів, фахівців спорту, ветеранів спорту; організувати фотоконкурси «Олімпійські успіхи незалежної України», фотовиставки «Олімпійські здобутки Незалежності», конкурси дитячих малюнків «Спорт – це круто!», вікторини у соціальних мережах «Олімпійські особистості – мої земляки», створити відеофільм «Пишаємося олімпійськими успіхами», підготувати відео-вітання у соціальних мережах, поширити тематичну позначку на фотографії профілей у Фейсбуці з нагоди 30-річчю створення НОК України тощо.

Шановна Олімпійська родино Львівщини!

Зважаючи на важливу місію спортивного Львова й загалом Галичини у створенні НОК України, діяльності Української Спортової Асоціації (УСА), неабиякої ролі лідерів спортивного руху Львівщини періоду формування незалежної України, пропонуємо створити наше спільне свято олімпізму, донести до сердець дітей та молоді, їхніх батьків знання про олімпійський рух, його цінності, про видатних постатей олімпійського спорту, про нашу щоденну працю з популяризації здорового способу життя, а також безмежну гордість за успіхи спортсменів Львівської області на Олімпійських іграх, Юнацьких Олімпійських іграх, Європейських іграх, Європейських Юнацьких Олімпійських фестивалях, Пляжних іграх, чемпіонатах світу та Європи.

Створімо спільно ювілейне свято Національного олімпійського руху!

В Києві відбулися семінар-нарада з регіональними відділеннями НОК України і засідання Комісії «Осередки НОК України»

Сьогодні в Олімпійському домі у Києві відбулась семінар-нарада з регіональними відділеннями НОК України, участь у якій, зокрема, взяли представники відділення НОК України у Львівській області – голова відділення Юрій Турянський і відповідальний секретар-заступник голови відділення Оксана Вацеба.

З вітальним словом до учасників зібрання звернувся президент НОК України Сергій Бубка.

Під час семінару-наради обговорено наступне:

Проведення проєктів та заходів НОК в рамках Календарного плану, нововведення, звітність у 2020 році;

Презентація #OlympicLab, оновлення напрямків, основні засади проведення у 2020 році;

Основні питання забезпечення участі олімпійської збірної команди в Іграх ХХХІІ Олімпіади 2020 в Токіо;

Вирішення на регіональному рівні соціально-побутових та інших питань спортсменів-кандидатів на участь в Іграх ХХХІІ Олімпіади 2020 року в Токіо, їх тренерів, фахівців;

Олімпійський захід в Івано-Франківську для регіональних відділень.

В рамках заходу олімпійська спільнота привітала дворазового олімпійського чемпіона 1972 року, першого президента НОК України (1991-1998), уродженця Львівщини Валерія Борзова, який недавно відзначив 70-літній ювілей.

А перед початком семінару-наради за участю президента Національного олімпійського комітету України Сергія Бубки відбулося засідання Комісії «Осередки НОК України» на чолі з її головою Володимиром Ковальовим.

«Сьогодні ми бачимо, наші відділення відіграють все вагомішу роль в суспільному житті своїх регіонів, мають авторитет і підтримку з боку органів місцевих влад, успішно реалізують Всеукраїнські олімпійські програми та свої власні проекти», – наголосив Сергій Бубка.

Члени Комісії детально обговорили методику підрахунку рейтингових показників роботи регіональних відділень, порядок надання патронату НОК України спортивним заходам у 2020 році.

Було розглянуто пропозиції щодо призначення іменної допомоги від НОК України атлетам для підтримки їх практичного навчання роботі, спрямованої на розвиток олімпійського руху в Україні.

Наприкінці засідання присутні ознайомились із звітом про досвід роботи щодо співпраці з обласними центрами фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», що був наданий регіональними осередками НОК України у Волинській та Рівненській областях.

Напрацьовані пропозиції Комісії будуть обговорені на Всеукраїнському семінарі-нараді за участю голів усіх регіональних відділень НОК та розглянуті на найближчому засіданні Виконавчого комітету НОК України.

НОК України – 29 років! Історія утворення Національного олімпійського комітету

Конференцію засновників Олімпійського комітету України було вирішено скликати в червні 1990 року. У «Спортивній газеті» 26 травня 1990 року було опубліковано норми представництва делегатів та склад підготовчої комісії з проведення конференції засновників ОК У. Але влітку 1990 року запланована конференція щодо створення Національного олімпійського комітету України не відбулася.

1 листопада 1990 року у «Спортивній газеті» було розміщено велику статтю Валерія Борзова, нового на той час голови Міністерства у справах молоді, фізичної культури та спорту УРСР, який пояснив, що запланована на літо установча конференція НОКу не відбулася у зв’язку з реорганізацією Держкомспорту України. Але, на його думку, цей час не було змарновано.

Відтак, проведення Асамблеї засновників НОК України було заплановано на грудень 1990 року. Для організації установчої конференції було створено підготовчий комітет у складі: В.П. Борзов (голова), В.В. Барабаш (заступник голови), В.П. Безсмертний (секретар), І.П. Донцов, В.К. Гаврилко, І.Ф. Ємчук, С.К. Фомін. Усього відбулося три засідання цієї групи (27 листопада, 19 і 21 грудня 1990 року), на яких було розроблено норми представництва на Асамблею засновників, проекти складу робочих органів Асамблеї, порядку денного, Статуту НОК, персонального складу НОК України.

Ретельно до цієї події готувалися в західному регіоні України. У Львові було створено відповідну робочу групу, ініціатором якої став тогочасний голова Львівського обласного комітету з фізичної культури і спорту Мирослав Герцик. Ця група, знайшовши однодумців та колег Івано-Франківщини й Тернопільщини, займала чітку позицію щодо утворення в Києві незалежного НОК України й категорично не погоджувалася на будь-яке підпорядкування Москві. Через колег з Прибалтики було навіть роздобуто примірник статуту МОК. Активну участь у роботі групи займав тогочасний директор ДЮСШ №9 м. Львова Степан Родак. Ним було проаналізовано правові аспекти участі України у міжнародному олімпійському рухові. Після тривалих дискусій до цієї групи приєднався й професор ЛДІФК Олександр Сунік. Незабаром у Львові з питання утворення НОК України відбулася конференція, основним питанням якої було обговорення запропонованого в Києві проекту статуту НОК та вироблення узгодженої позиції делегатів від Львівщини під час Асамблеї засновників. Проект статуту НОКу було визнано таким, що суперечить національним інтересам України. Делегація зі Львова ретельно й активно готувалася до поїздки в столицю України. Як свідчили учасники делегації, було розроблено стратегію поведінки та дій під час проведення самої Асамблеї. Планувалося будь-якою ціною домогтися створення самостійного, незалежного від Москви НОК України.

22 грудня 1990 року Асамблея засновників Національного олімпійського комітету України розпочала роботу о 10 годині ранку в актовому залі тодішнього Київського інституту фізичної культури. З числа запрошених 210 делегатів на засідання прибули 168 представників, а також почесні гості, представники преси та телебачення. Прес-центр очолював І. Засєда. Гостями від Верховної Ради УРСР були народні депутати Я. Кендзьор, А. Матвієнко, В. Пауль. Також право голосу було надано присутнім у залі членам Олімпійського комітету СРСР Б. Шахліну та Л. Турищевій. Загалом в залі були присутніми 36 Олімпійських чемпіонів та призерів.

Робота розпочалася з обрання керівних органів Асамблеї, затвердження порядку денного і регламенту. Головуючими на засіданні було обрано Голову Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту В. Борзова, його першого заступника В. Барабаша та голову РР ПКФСТ «Колос» А. Усенка. До порядку денного було внесено такі питання:

1. Про створення Національного олімпійського комітету України
Доповідач: голова Підготовчого комітету з проведення Асамблеї засновників НОК України В.П. Борзов
2. Про Статут Національного олімпійського комітету України
Доповідач: секретар Підготовчого комітету з проведення Асамблеї засновників НОК України В.П. Безсмертний
3. Вибори членів Національного олімпійського комітету України
4. Різне.

В обговоренні першого питання взяли участь 14 осіб, серед яких був і резонансний виступ голови республіканської федерації бобслею Валерія Шутого, який зробив заяву, що його обрано головою Українського національного олімпійського комітету (УНОК), утвореного восени 1990 року.

В результаті напружених дискусій, представлення альтернативного статуту, непростого постатейного обговорення проекту Статуту, було ухвалено постанову про затвердження статуту НОК України.

Оскільки на той час в УРСР офіційно було зареєстровано 45 республіканських спортивних федерацій з олімпійських видів спорту, тому загальну чисельність членів НОК було обмежено 89 представниками. Персональний склад НОКу було запропоновано сформувати з 45 членів від федерацій, 27 членів від регіонів (25 областей, міст Києва та Севастополя), 12 членів як окремих осіб і 5 резервних місць.

Отож Статут і перший склад НОК України було проголосовано 22 грудня 1990 року у кількості 84 осіб, на чому Асамблея засновників НОК України завершила свою місію.

Відразу ж після цього відбулася перша сесія Генеральної Асамблеї НОК України, яку відкрив А. Усенко. У роботі першої сесії взяли участь 73 члени НОК України та 88 делегатів Асамблеї засновників НОК України, які не були обрані до складу НОК України.

На цьому засіданні першим президентом НОК України було обрано дворазового Олімпійського чемпіона, уродженця Львівщини Валерія Борзова. Львів’янина Мирослава Герцика було обрано до складу віце-президентів НОК України.

Після 22 грудня 1990 року, відбувалося ще чимало непростих, доленосних, важливих та цікавих сторінок в історії олімпійського руху України. Але саме відтоді розпочалася яскрава історія НОК України!

Оксана ВАЦЕБА, заступник голови відділення НОК України у Львівській області

На семінарі-нараді в Чернігові Сергій Бубка подякував відділенню НОК України у Львівській області

Сьогодні, 19 грудня, в Чернігові під головуванням президента НОК України Сергія Бубки розпочалась щорічна дводенна семінар-нарада з регіональними відділеннями НОК України.

Серед учасників заходу були представники Львівщини – заступник директора Львівського училища фізичної культури, заступник голови відділення НОК України у Львівській області Оксана Вацеба і спортсмен національної збірної України з гірськолижного спорту, учасник Перших зимових Юнацьких Олімпійських ігор 2012 в Інсбруку та Зимових Олімпійських ігор 2014 року в Сочі, Посол Доброї волі МОК в команді «Space Team» на зимовій Олімпіаді 2018, член комісії атлетів НОК України Дмитро Мицак.

У своєму виступі “Про розвиток олімпійського руху та основні завдання в діяльності НОК України та його відділень” президент НОК України Сергій Бубка подякував відділенню НОК України у Львівській області за успішність виступів спортсменів Льівщини у Європейських іграх-2019 в Мінську, ефективне проведення Європейського тижня спорту, активну участь у всеукраїнських конкурсах НОК України, зокрема, серед спортивних журналістів.

Завтра, 20 грудня, Оксана Вацеба прозвітує про діяльність відділення НОК України у Львівській області протягом 2019 року.

На засіданні ХХХІV Генеральної асамблеї НОК України підбили підсумки роботи за 2019 рік та обговорили плани на майбутнє

Сьогодні, 12 грудня, в Києві під головуванням президента Національного олімпійського комітету Сергія Бубки відбулося засідання ХХХІV Генеральної асамблеї НОК. Участь у засіданні, зокрема, взяв голова відділення Національного комітету України у Львівській області Юрій Турянський.

Привітати учасників заходу завітали голова Комітету Верховної Ради України з питань молоді та спорту Андрій Кожем’якін, заступник Міністра культури, молоді та спорту України Володимир Шумілін.

В рамках форуму був заслуханий звіт про діяльність Національного олімпійського комітету України і Виконкому НОК України у 2019 році. Делегати визнали роботу Олімпійського комітету такою, що відповідає Статуту НОК та потребам суспільства.

Найвищий керівний орган НОК заслухав звіт ревізійної комісії, затвердив поточний кошторис фактичних грошових доходів і витрат організації та план бюджету на олімпійський 2020 рік.

Генеральна асамблея розглянула питання про ротацію членів НОК України відповідно до звернень, що надійшли від суб’єктів олімпійського руху.

Члени НОК ухвалили Етичний кодекс олімпійського руху України – документ, що містить фундаментальні принципи, норми, положення та санкції щодо поведінки суб’єктів олімпійського руху та їх представників.

Учасники засідання обговорили та ухвалили зміни та доповнення до Статуту НОК України.

Під час засідання віцепрезиденту НОК, члену Міжнародного Олімпійського Комітету, Олімпійському чемпіону, уродженцю Львівщини Валерію Борзову вручили найвищу нагороду олімпійського руху України – Орден НОК України.

Високу відзнаку Валерій Пилипович отримав з рук президента НОК України, члена Виконкому МОК, Олімпійського чемпіона Сергія Бубки.

Відзначимо, легендарний спринтер ХХ сторіччя залишив значний відбиток як у світовій історії королеви спорту, так і в історії нашої незалежної держави.

Двічі тріумфувавши на головних Іграх чотириріччя, він зібрав повний комплект олімпійських медалей – два «золота» та «срібло» на Іграх в Мюнхені, та дві «бронзи» на наступних Іграх в Монреалі. Окрім того, у спортивному доробку уславленого олімпійця чотири континентальні чемпіонських титули та шість перемог на європейських першостях в закритих приміщеннях.

Шанують Валерія Пилиповича і як видатного спортивного організатора. Валерій Борзов стояв біля витоків зародження вітчизняного олімпізму, будучи першим президентом НОК України, відстоював інтереси спортсменів перебуваючи на політичній посаді в Уряді, а також згодом в українському Парламенті. Окрім того він зробив вагомий внесок у розвиток Федерації легкої атлетики, очолюючи її понад півтора десятиліття.

Валерій Борзов продовжує ефективно працювати на благо спорту та олімпійського руху й сьогодні.

НОК України

На засіданні комісії НОК «Інновації в спорті» окреслили шляхи підготовки спортсменів до участі в Олімпійських іграх

9 грудня в Олімпійському домі за участю президента НОК України Сергія Бубки на чолі з співголовами Комісії – відомим науковцем Володимиром Платоновим та видатним кардіохірургом Іллею Ємцем відбулося засідання комісії НОК «Інновації в спорті».

Володимир Платонов окреслив необхідні шляхи підготовки спортсменів елітної групи на останньому етапі підготовки до участі в Іграх ХХХІІ Олімпіади 2020 року в Токіо, необхідності зосередженості саме на результаті виступів на Іграх. З огляду на це також важливим для підготовки тренерів став цикл семінарів, проведених протягом 2019 року в Дніпрі та Харкові, а також у Чернігові, який відбудеться на наступному тижні. Заплановано, що такі семінари наступного року проводитимуться співробітниками Олімпійського інституту НУФВСУ за напрямками підготовки тренерського складу, спортивної психології, нутриціології, історії олімпійського руху тощо.

Ілля Ємець наголосив на важливості кардіологічного супроводу атлетів та, зокрема тих, хто претендує на медалі і попадання у фінали Ігор, налагодженні ефективного зв’язку спортсмен-лікар-тренер.

У підсумковому слові Сергій Бубка відзначив активну та результативну роботу Комісії та її очільників.

«За ініціативи НОК та підтримці Комісії вдало впроваджується наша спільна програма з партнерським науковим парком «Кардіо плюс» щодо поглибленого медичного обстеження провідних олімпійців країни. Близько 100 провідних спортсменів-кандидатів до Олімпійської команди України на Ігри ХХХІІ Олімпіади в Токіо-2020 у супроводі фахівців НОК та висококваліфікованих науковців і медиків вже пройшли таке обстеження», – наголосив Сергій Бубка.

Президент НОК акцентував увагу присутніх щодо проведених за ініціативою Володимира Платонова серії семінарів у різних регіонах України для тренерів, що були присвячені розвитку олімпійського спорту та системі підготовки спортсменів. Лекторії, які відбулися в Дніпрі та Харкові, вже отримали високі відгуки, тож Сергій Бубка висловив сподівання, що й наступні проекти та починання Комісії будуть не менш успішні.

Підбиваючи підсумки діяльності Комісії у 2019 році, учасники засідання обмінялися думками щодо перспектив напрямів роботи органу на наступний олімпійський рік, підсумували результати роботи центру підвищення кваліфікації та перепідготовки НУФВСУ у поточному році, розглянули також основні напрямки діяльності Олімпійського інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України тощо.

НОК України