Тарас ГАРЦУЛА: “На чемпіонаті світу в Німеччині чоловіки показали найкращий результат в історії Незалежної України”

Сьогодні, 31 січня, в німецькому Берхтесгаден-Кенігзе завершився ювілейний, 50-й, чемпіонат світу з санного спорту, який був дуже успішним для збірної України, за яку виступали шестеро львів’ян і троє кременчан. Підсумки чемпіонату світу для сайту відділення НОК України у Львівській області підбив старший тренер національної збірної команди України з санного спорту, львів’янин Тарас Гарцула.

– Пане Тарасе, знаю, сьогодні, після завершення командної естафети, команда пішла здавати тести на COVID-19. Як вони пройшли?
– Пройшли швидко. Результати тесту у всіх негативні. Так що все добре. Ми допущені до фінального етапу Кубка світу (пройде з 5 до 7 лютого в швейцарському Санкт-Моріці – Авт.). Так що будемо боротися за шосте місце в загальному рейтингу серед команд. Швейцарія – дорога країна. Але треба їхати, бо це наш рейтинг. Якщо ми один етап Кубка світу пропускаємо, то впадемо в рейтингу і це негативно позначиться на стартах в наступному сезоні.

– Раніше на чемпіонатах світу ні одному з нинішніх членів збірної України не вдавалося потрапляти у ТОП-20 в індивідуальних змаганнях. А тут Антон Дукач став 20-м, двійка Стахів/Лисецький – 19-ми. А Мандзій взагалі фінішував 13-м у спринті. Ну і 7-ме місце в командній естафеті – це хороший показник. Виходячи з цього, можна вважати виступ нашої команди суперуспішним?
– В американському Лейк-Плесіді на чемпіонаті світу 2009 року “бронзу” здобула киянка Наталія Якушенко. Але вона закладала базу ще в часи Радянського Союзу і виступала за збірну СРСР. А сучасні спортсмени не підходили до того рівня. Якщо взяти чоловіків, то це в нас найкращий результат в історії Незалежної України. Раніше вище 22-23 місць хлопці не піднімалися. І взагалі раніше хлопців не возили на міжнародні змагання, бо вони були неконкурентними, займаючи 40-50-ті місця. Возили тільки жінок і двомісні екіпажі. Тому 13-те місце Мандзія і 20-те Дукача – це хороший результат.

Ми знаємо наші проблеми. В нас дещо слабший чоловічий екіпаж – у Ігоря Стахіва зірвана спина. А лікаря у нас в команді немає. Тому на змаганнях доводиться звертатися до лікарів з інших команд. Спробуємо з весни залікувати йому спину. І тоді, думаю, можна буде боротися за 6-те місце і в естафеті, і в загальному рейтингу команд. Але не будемо загадувати. Це санний спорт – і лід тут слизький.

– Що було найскладнішим під час підготовки до чемпіонату світу і на чемпіонаті світу для вас та команди?
– Україна має безвіз і ми можемо в’їжджати в Європу лише на 90 днів за півріччя. Всі траси в Європі і ми не мали достатньо часу на них потренуватися. До першого етапу Кубка світу ми готувалися тільки в латвійській Сігулді і в німецькому Альтенберзі. І то там було тепло і нешвидкий лід.

В нас є 9 етапів Кубка світу і чемпіонат світу – це 10 тижнів або 70 днів. І якщо все порахувати, то в нас реальної підготовки до міжнародного сезону було 20 днів. Це перша проблема.

Друга проблема – всюди себе треба було обмежувати, контролювати у зв’язку з пандемією COVID-19. Це дуже складно, незручно, непрактично.

На самому чемпіонаті для тренерів було складно по 9 годин в день проводити на трасі, на холоді. Міжнародна федерація санного спорту розробила концепцію і від неї відштовхувалися всі команди. Мова про те, що команди були розбиті на мікрокоманди щоб мінімізувати контакти. Бо якщо хтось захворів, можна було від’єднати одну мікрокоманду, але зберегти збірну. Тому і тренування відбувалося в тих мікрокомандах.

– Як почувається Олена Смага після сьогоднішнього падіння? Взагалі на чемпіонаті було чимало падінь. Це через складність траси?
– Олена Смага отримала опіки на колінах – від тертя об лід при падінні. Але загалом почуває себе нормально, без проблем. Нічого страшного немає. Після Нового року на цій трасі в Берхтесгаден-Кенігзе відбувався етап Кубка світу. Тоді тут траса була спокійніша – помаліше всі їхали. А зараз на трасі більше льоду і траса стала дуже швидка. Вчора було встановлено три рекорди траси. Тому ми в перший день тренувань зняли нашу молоду двійку Вадим Микиєвич/Богдан Бабура і Олега-Романа Пилипіва щоб просто їх не травмувати. Бо на чемпіонаті були травми. Перелом отримав чех, в лікарню потрапив поляк, і ще були травми. Здоров’я важливіше, я вважаю. А щодо траси, то вона одна із найскладніших в світі. Знаєте, Міжнародна федерація придумує всі варіанти щоб зменшити швидкість, а ми, щоб показати кращий результат, шукаємо варіанти збільшення швидкості.

– І ваше заключне слово для вболівальників. Ви, очевидно, бачите, як підтримують команду в соцмережах любителі санного спорту. Чи відчувала команда цю підтримку?
– Так, нам дуже приємно, що нас почали бачити, що про нас пишуть і говорять. Дуже приємно, що серед зимових видів спорту ми вже стали третіми. Добре, що є можливість рости і показувати результат. Спеціалісти відзначають, що ми прогресуємо і швидше почали їхати, почали наступати на п’ятки лідерам. Це приємно.

Якщо взяти командну естафету, то давайте розберемо, хто перед нами. Перше місце – Австрія. В них є дві працюючі траси. Друге місце – Німеччина. Має чотири сучасних траси. Третє місце – Латвія. В них є сучасна велика стартова естакада, санна траса. І от зараз в нас ще тиждень змагань і ми їдемо додому. А вони приїжджають додому в кінці сезону і можуть експериментувати з саньми, з траєкторіями. А в нашому варіанті такої можливості немає. США – в них є стартова естакада. Італія – має стартову естакаду і вони в 100 км від Інсбрука, де мають можливість постійно тренуватися. Росія – в них дві санні траси. І ми сьомі, які не маємо нормальної траси, де можна тренуватись. От ми за тиждень приїжджаємо додому і в нас сезон закінчився. Тому що в Європу ми виїхати не можемо, бо нам не вистачає кількості днів перебування там. Плюс COVID-19 – самі знаєте, як вирватися з країни. Дуже важко. Тому ми нікуди вже не поїдемо. А в інших сезон ще продовжується до середини березня.

Після двотижневої паузи ми знову приступимо до тренувань. Будемо піднімати функціоналку. Бо в цьому сезоні мали проблему через заборону тренуватися в спортзалах. І як цю форму тримати? Ми зараз будемо це наганяти, знаємо, що треба робити. Ми все дуже гарно проаналізували. Оскільки ми показали кращі результати, в нас має бути більше фінансування. Тому ми з оптимізмом дивимося в олімпійський сезон. Як кажуть, апетит приходить під час їжі. Так і в нас. З покращенням результатів, хочеться їх ще покращувати. Бо бачимо, що можемо конкурувати і це додає нам сил та мотивації.

Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ, сайт відділення НОК України у Львівській області