Ірина ІВАНІВ: «Срібна «Україна» в нас вийшла»

Чемпіонат України з художньої гімнастики, який відбувався 14-17 травня в Білій Церкві (Київщина), приніс збірній Львівщини три срібні медалі. В індивідуальній першості серед сеньйорок (за програмою майстрів спорту України) другою у багатоборстві стала Христина Погранична, а серед юніорок (за програмою кандидатів у майстри спорту України) – Сніжана Ощіпко. Також в груповій першості команда сеньйорок у складі Анастасії Пташник, Анастасії Михайленко, Марти Федишин, Катерини Степаненко, Софії Фуглевич та Ірини Борисенко здобула «срібло» у фіналі з 5 м’ячами. Підсумки чемпіонату України в інтерв’ю сайту відділення НОК України у Львівській області підбила очільниця Львівської обласної федерації художньої гімнастики, суддя міжнародної категорії, член виконкому відділення НОК України у Львівській області Ірина Іванів. В розмові вона також розповіла про складність травми уродженки Львова, гімнастки збірної команди України в групових вправах Марічки Височанської і про те, що на заміну їй зараз пробують молоду львівську гімнастку Аліну Мельник.

– Пані Ірино, як загалом пройшов чемпіонат України? Яка панувала атмосфера, що особливого було в Білій Церкві?
– Загалом чемпіонат пройшов добре, зокрема, для львівської команди. Щодо атмосфери, то вона була складною. Змагання проходили без жодного глядача – на цьому настояли організатори, хоча ніхто з учасників чемпіонату цього не зрозумів. Навіть спортсмени, які виступили, не могли дивитися на виступи інших учасниць. Захід проходив у залі Спортивному клубі армії. Я особисто теж працюю в Спортивному клубі армії, в нас теж дотримуємося карантину, але… Ніби вже дозволили змагання в присутності глядачів. А в Білій Церкві пояснювали, що вони знаходяться в помаранчевій зоні і їм не дозволили допуск глядачів. Тобто діти навіть не змогли побачити виступ інших спортсменів. Я розказувала дітям, як виступила Христина Погранична, яку вони давно не бачили, бо вона тренується зараз в Києві.

І, звичайно, гімнасткам виступати без підтримки, без аплодисментів – це дуже складно. Я себе уявила на місці спортсменів. Чесно, навіть не знаю, чи змогла би виступати тільки перед суддями. 32 судді дивиться на тебе і більше нікого – це трошки так якось …незвично.

Ну, але чемпіонат Європи, який буде відбуватися в Болгарії (з 9 до 13 червня – Авт.), теж пройде без глядачів. Ми хотіли поїхати повболівати, адже там будуть львівські гімнастки і ми в той час будемо на навчально-тренувальному зборі знаходитись зовсім недалеко від Варни. Але сказали, що чемпіонат буде проходити без глядачів. На жаль, зараз такі жорстокі умови.

– Який рівень на чемпіонаті України показала Христина Погранична?
– Христина набирає форму. З кожним стартом виступає краще. Були невеличкі помарки, їй є ще, звичайно, над чим працювати. Христині ускладнили програму і зараз її вправи більш конкурентноспроможні на світовому та європейському рівні. Це тішить. Загалом ми задоволені її другим місцем. Хоча, звичайно, завжди хочеться більшого.

– Її друге місце на цьому чемпіонаті закономірне?
– Хочу сказати, що дві гімнастки, як на мою думку, зараз є приблизно однакові за своїм рівнем – що Вікторія Онопрієнко, що Христина Погранична. Як на мене, в них здорова конкуренція. Третьою іде молодша гімнастка Поліна Каріка, яка ще зовсім недавно виступала за програмою юніорів. Талановита, перспективна, їй ще не вистачає досвіду. Звичайно, вона від них трошки відстає, але на перспективу це дуже хороша буде гімнастка.

– Поки не оприлюднені протоколи і оцінки гімнасток (розмова відбувалася 18 травня зранку – Авт.). Який у підсумку був відрив був між Христиною Пограничною і Вікторією Онопрієнко?
– Зовсім невеликий. 0,1 бала. У Вікторії – 98,2, в Христі – 98,1. Зовсім вони йдуть щільно. Приблизно вони були на цьому чемпіонаті однакові. Ну але так вийшло. Я думаю, що це Христині тільки дасть більше сил та оптимізму працювати. Христина – розумна дівчинка, вона вміє боротися зі всім.

– Шосте місце в індивідуальній першості серед сеньйорок посіла Анастасія Пташник. Прокоментуйте, будь ласка, її виступ.
– Дуже задоволена її виступом. Шосте місце серед понад 100 гімнасток – хороший результат. Також відзначу десяте місце Каті Степаненко, одинадцяте – Анастасії Пугач. Львівські гімнастки гарно штурмують першу десятку-двадцятку. Це тішить.

Настя Пташник на цих змаганнях виступала в своє задоволення. Вона знала, що за великим рахунком ні за що не змагається. За свій результат тільки. Вона стояла і в групових вправах, і в індивідуальних виступала. Я підійшла до неї, подякувала, що вона стала в групові вправи, бо, звичайно, проблема завжди з груповими. Діти різних тренерів, різних колективів стають і їм доводиться за місяць спрацюватися.

– В індивідуальній першості серед юніорок другою стала Сніжана Ощіпко. Ваш аналіз її виступу.
– Сніжана виступила трошки з помилками. Гімнастки збірної команди України, з якими вона могла би конкурувати, які, можливо, сильніші за неї на даний момент, стоять в групових вправах і вони не виступали в особистій програмі. Ми, звичайно, надіялись на медаль, але, повторюсь, Сніжана допускала помилки. В неї оновлена, ускладнена програма, було хвилювання. Можливо, на Сніжану якраз подіяло те (а вона молодша від майстрів спорту), що зал був порожній і не було підтримки. Ну але вона здобула друге місце – цим ми задоволені.

В нас ці змагання вийшли срібними. Вчора пізно ввечері з Іриною Євгенівною Рудою розмовляли і так і казали: «срібна «Україна» в нас вийшла. «Срібна» – це теж добре (Посміхається). Головне, що не без медалей залишились, бо бувало і так.

– І врешті розкажіть, як змагалися наші команди в груповій першості.
– В багатоборстві, на жаль, нам не вдалося здобути медаль, чим трошки засмучені. Хоча гімнастки за програмою майстрів спорту виступили всі чотири рази без помилок, що тішить. Звичайно, ми надіялись на медаль в багатоборстві- але так не сталося. Суддівство гімнастичне суб’єктивне. В багатоборстві львів’янки посіли п’яте місце. Попереду дві команди збірних України і команда Київської області та команда Дніпра. А в фіналах з 5 м’ячами їм вдалося бути другими – зразу після національної збірної. Це престижно.

На жаль, нагородження фіналів відбувалося тоді, коли діти вже поїхали додому. Отримала дипломи і медалі я. Всіх привітала по телефону і сказала, що в неділю у Львові на змаганнях «Кришталеві булави» всім особисто їх вручу, на параді. Щоб це було приємно і нехай молоде покоління Львова дивиться і радіє, які в нас сильні і працьовиті дорослі гімнастки.

Старші гімнастки цього разу дуже гарно готувались, працювали, відповідально віднеслися до тренувань в умовах карантину. А от молодші – юніорки – і в м’ячах допустили помилки, і в стрічках… Стали восьмими. Це теж непогано серед 21-ї команди, але для Львівської області це трошки занизько. Хочеться бути в п’ятірці – в шістці. Ну і, звичайно, хочеться мати медаль.

– Пані Ірино, ви чотири дні, зранку до ночі, відсудили на чемпіонаті України. Наскільки складно було витримати такий марафон?
– В принципі, не складно. Я вже до того звикла. Складно було те, що діти виступали, а мене потім тренери питали, а як ті виступили, як ті виступили… От це було складно. На цьому чемпіонаті всіх гімнасток – групових і індивідуальних – бачила лише я і Ольга Олегівна Кравченко. Лише ці двоє суддів сиділи від ранку до вечора. От ми побачили всіх гімнасток України. Більше ніхто не побачив.

Я вчора пробувала обласне начальство питати, чому так сталося. Кажу: вибачте, в нас чемпіонат України, першим пунктом іде популяризація виду спорту та обмін досвідом. Який може бути обмін досвідом, коли всі гуляли у вашому парку «Олександрія», сиділи в готелях, а не в спортивному залі? І зараз в нас ще залишається три дні Гімназіади і я таки сказала, що хочу зустрітись з начальством, такого бути не може. Я би хотіла щоб діти дивилися на виступи сильніших, на своїх конкуренток. …А судити – це для нас звичне явище. В нас бувало і таке, що судили від восьмої ранку до першої ночі. А тут лише з десятої ранку і до дев’ятої вечора. Це було досить звично. Це не проблематично.

Додам, що у збірній в групових вправах Марічка Височанська отримала серйозну травму – перелом на нозі плюсневої кістки. Зараз іде відновлення. Тренери пробують заміни. Зокрема, зараз пробують Аліну Мельник – молоду львівську гімнастку. Команді їхати на чемпіонат Європи, не так багато часу залишилось. Перша проблема в нас сталася декілька місяців тому з Валерією Юзвьяк (у гімнастки виявили рабдоміосаркому – Авт.), зараз з Марічкою. Я вчора навіть сказала Ірині Іванівні Дерюгіній (президент Федерації гімнастики України – Авт.). Мені шкода Настю Возняк, яка зараз знову повинна навчати молодих. Вона чекала Олімпіаду щоб достойно виступити і, напевно, завершити кар’єру. Так всі розуміли. А зараз і Олімпіаду перенесли, і постійні зміни в команді. І от Марічка травмувалася, боюся, що вона місяця на два випаде. Чи вона встигне відновитися до Олімпіади? Це дуже складно. Ми вчора з Іриною Іванівною розмовляли. Вона каже: «Я навіть боюсь загадувати». А Марічка просто сидить і плаче. Але будемо сподіватися, що вона зможе відновитися.

А зараз на період етапів Кубка світу і чемпіонату Європи пробують Аліну Мельник. Чесно, мені сподобалось, як вона влилася в команду. Важко їй до старших дівчат, між ними різниця у віці, і в досвіді. Хоча в неї теж є невеликий досвід виступу на чемпіонаті Європи. Її пробують ставити в одну вправу.

В команді є уродженки Львова Настя Возняк і Маріола Боднарчук, але біля них не написано місто Львів. І не буде написано й на Олімпіаді, якщо вони поїдуть. Це будуть все-таки гімнастки Києва. Ми то розуміємо, що це львівські гімнастки, нас це тішить, ми кажемо завжди, що це наші, але документально вони до Львова вже зараз не відносяться. А Аліна Мельник – це все-таки Львів, так само серед юніорок Каріна Сидорак – це ще Львів. Так що будемо надіятись, що Аліна Мельник зараз зможе влитися в команду, лиш би їй вистачило сил. Бо складно, звичайно, в групових вправах так зразу ввійти у збірну.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ, сайт відділення НОК України у Львівській області

ukУкраїнська