ОЛЕГ ГІЧВА – У ПІВФІНАЛІ ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ З БОКСУ СЕРЕД ЮНІОРІВ. ЛЬВІВ’ЯНИН ГАРАНТУВАВ СОБІ ЗДОБУТТЯ МЕДАЛІ

В Тбілісі (Грузія) триває чемпіонат Європи з боксу серед юніорів та юніорок. Чудово на турнірі виступає представник Львівщини Олег Гічва (вагова категорія до 66 кг).

Вихованець відомого львівського спеціаліста Андрія Сальви (перший тренер Олега – Ігор Нинич) спершу переміг боксера з Туреччини, а сьогодні – представника Вірменії і пробився до півфіналу, чим гарантував собі здобуття щонайменше бронзової медалі.

Відео чвертьфінального поєдинку Олег Гічва – Алік Мгоян

СЬОГОДНІ У ЛЬВОВІ ПРОЙДЕ ІІ ВІДКРИТИЙ КУБОК ФЕДЕРАЦІЇ БОКСУ МІСТА ЛЬВОВА: ЩО ТРЕБА ЗНАТИ

Сьогодні, 28 травня, у Львові пройде ІІ Відкритий Кубок Федерації боксу міста Львова. Серед організаторів турніру – Відділення НОК України у Львівській області.

В рамках змагань відбудеться 10 боїв за участю кращих спортсменів Академії боксу Андрія Котельника. А центральною подією боксерського вечора стане поєдинок представника Академії боксу Андрія Котельника, майстра спорту України Майка “Озброєного” Стіценка з Ізмаїлу, що на Одещині, проти Олексія Козелюка з Хмельницького. Бій відбудеться у ваговій категорії до 63,5 кілограмів. Відзначимо, що серед учасників змагань буде один із найсильніших на сьогодні боксерів Львова, бронзовий призер чемпіонату України 2021 року Дмитро Куля.

Учора, 27 травня, в приміщенні GLORY CAFE у Львові відбулася офіційна процедура зважування учасників боксерського шоу (📸 Kamp-Sport). Власне турнір пройде 28 травня починаючи з 16:00 год. на Європейській площі ТВК “Південний” (м.Львів вул. Щирецька, 36).

Планується, що ІІ Відкритий Кубок Федерації боксу міста Львова відвідають багато відомих боксерів та спортсменів, серед яких: екс-чемпіон світу з профі-боксу Сергій Дзінзірук, найкращий боксер Академії боксу Андрія Котельника, чемпіон Європейських Ігор, перспективний боксер-професіонал Віктор Вихрист, найкращий тренер з боксу у світі 2011 року, куратор тренерів Академії боксу Андрія Котельника, особистий тренер легендарного боксера Андрія Котельника Дмитро Сосновський. Також змагання відвідають Почесний президент Федерації боксу міста Львова, голова ЛОДА Максим Козицький, директор Львівського фахового коледжу спорту Степан Родак, голова відділення НОК України у Львівській області Юрій Турянський, начальник Управління спорту Львова Антон Нікулін, начальник Управління молоді та спорту ЛОДА Роман Хім’як, керівники профільних спортивних управлінь міста та області, депутати міської та обласної ради, бізнес-еліта нашого краю.

Сергій ГУК: “До кінця року плануємо провести ще два поєдинки”

Минулої суботи, 19 вересня, перспективний український боксер-професіонал першої напівсередньої ваги Сергій Гук провів свій третій поєдинок серед професіоналів, у якому здобув третю дострокову перемогу. В польському місті Тарнів вихованець червоноградської школи боксу переміг нокаутом в першому раунді поляка Себастьяна Валаса. По приїзді в Україну він поділився з сайтом відділення НОК України у Львівській області подробицями чергової перемоги, а також розповів, коли слід очікувати його наступних поєдинків.

– Бій завершився на першій хвилині першого раунду, – каже боксер. – Вийшов хороший удар, потрапив супернику по печінці. Не намагався бити жорстко, просто швидкий удар викинув і точно потрапив – суперник скрутився і не захотів далі продовжувати бій.

– Це був твій перший акцентований удар в поєдинку чи прохолили і перед тим?
– Проходили. Хоча я сильно не форсував події. Почав працювати другим номером. Суперник зразу пішов на мене, викидав удари. Але він нічого не потрапляв, я його на джебі тримав. В один момент він відкрився, я змістився в бік і зліва потрапив по печінці.

– Твій суперник до бою з тобою мав одну перемогу і одну поразку. Чи бачив його поєдинки? Чи готувався конкретно до нього?
– Я не готувався конкретно під цього суперника. Готувався під певну дату. Ім’я суперника дізнався за два тижні до бою, але власне про самого суперника інформації не мав.

– Сергію, ти провів уже три поєдинки на професійному ринзі. Вже потроху відчуваєш смак профі-боксу?
– Звичайно, потроху призвичаююсь, змінив тактику ведення бою. В перших двох боях було більше сумбуру, зараз вже спокойніше вийшов, по-професійному. Менше викидав ударів. Перший швидкий удар провів і зразу точний.

– Цей вечір боксу організовувала не промоутерська компанія Wach Boxing Team, за яку ти виступаєш, а інша – KnockOut Promotions…
– Так, проводила турнір компанія KnockOut Promotions. Wach Boxing Team з ними співпрацює.

– Чи були на цьому вечорі боксу українські вболівальники? Можливо, підтримував тебе хтось з України?
– В мене багато друзів вже є в Польщі, які приїхали мене підтримати. За KnockOut Promotions виступає Федір Черкашин, який родом з України. Він був на вечорі боксу. Так що підтримка була.

– Готувався до цього бою, як і до попередніх?
– Так, в Червонограді під керівництвом Івана Хом’яка і Віктора Антіпова. За чотири дні до бою поїхали в Польщу.

– Можливо, є якась інформація щодо наступного бою?
– До кінця року плануємо провести ще два поєдинки. Основний бій має бути 4 грудня. Wach Boxing Team буде проводити турнір. В мене там буде, швидше за все, і суперник серйозніший від тих, з якими я вже боксував. І в кінці жовтня орієнтовно планується ще один мій бій.

– Чи були глядачі на цьому вечорі?
– Так, були. Є обмеження, звісно. Глядачі сиділи через одне сидіння. Але було багато вболівальників. В Європі вже бокс повертається після корона-паузи. Боксувати з глядачами набагато приємніше, ніж без них. Є підтримка, і атмосфера зовсім інша, ніж тоді, коли боксуєш при порожніх трибунах.

Василь ТАНКЕВИЧ, сайт відділення НОК України у Львівській області

День в історії: 21 лютого 1932 року студент “Політехніки” помер після поразки нокаутом у Львові

В лютому 1932 року у львівському театрі “Nowości” проходив чемпіонат Львова з боксу. Змагалися представники семи спортивних клубів, серед них такі відомі, як “Гасмонея”, “Чарні”, “Лехія”, “Погонь”. Триденні баталії в неділю, 21 лютого, завершились трагедією. Внаслідок отриманих травм у лікарні після бою помер 23-річний Євгеніуш Годлєвський з “Погоні”.

Змагання викликали неабиякий інтерес публіки. Чвертьфінальні і півфінальні поєдинки відвідували близько 600 уболівальників, а на фінали їх зібралося понад тисячу. У вирішальному поєдинку в напівтяжкій вазі зустрілися Герман Гросс з “Гасмонеї” і Євгеніуш Годлєвський з “Погоні”. Сили були не рівні. Гросс – багаторазовий чемпіон Львова, віце-чемпіон Польщі. За сім років кар’єри провів понад 100 поєдинків. Його суперник – амбітний, затятий і вкрай заведений викриками публіки: “Не здавайся, дай йому, бий!”

Гросс мав велику перевагу. В третьому раунді вона стала тотальною. Але суперник не здавався, та й рефері не зупиняв поєдинок. Врешті він завершився важким нокаутом студента “Політехніки” Годлєвського. Непритомного його відвезли до лікарні, де він помер близько 10-ї вечора внаслідок розриву кровоносних судин головного мозку.

Смерть на рингу викликала жваве обговорення в суспільстві. Місцеві газети задавались питанням, хто винен у трагічній смерті боксера. Називались і рефері Отто Ляндек з Лодзі, один із найвидатніших боксерських суддів, який міг раніше зупинити бій. І організатори турніру, і лікарі, які допустили Годлєвського до бою. Раніше він вже був нокаутований в Бельгії і мав крововилив. А трьома роками перед тим йому заборонили битись через поганий стан здоров’я. Преса звинувачувала і декілька десятків уболівальників, які заводили боксерів своїми вигуками і закликами. Самого ж Германа Гесса арештували після бою, на волю він вийшов 6 березня після внесення застави 500 злотих і продовжив боксерську кар’єру. Інформації про те, чи хтось поніс покарання і чи були зроблені якісь висновки, наразі розшукати не вдалося. Відомо тільки, що трохи більше як за рік, у травні 1933-го, у Львові сталася наступна смерть внаслідок травм, отриманих на ринзі. Того разу загинув німецький боксер Віллі Урбах.

У 1933-1934 роках львів’янин Герман Гесс виступав серед професіоналів. Він провів сім поєдинків, з яких чотири виграв, один програв і два закінчив унічию. Двічі претендував на титул чемпіона Польщі у надважкій вазі, але бої з чемпіоном Адольфом Кантором завершувались унічию і титул залишався у Кантора.

Василь ТАНКЕВИЧ, відділення НОК України у Львівській області

Перший український підручник з боксу видали у Львові 84 роки тому

На початку 1936 року у Львові видали перший український підручник з боксу авторства місцевого науковця, педагога, спортивного і громадського діяча Едварда Жарського. 84 роки тому, 8 лютого 1936 року, щоденна львівська газета “Діло” у розділі “Нові книжки й журнали” повідомила про вихід у світ брошури “Бокс – Боротьба навкулачки”.

– Черговий випуск “Сокільської Бібліотеки” присвячений боротьбі навкулачки, – зазначається у коротенькому описі в газеті. – У шістьох лекціях зібрано всі найважніші штовхи й оборони, вживані при боротьбі навкулачки. 30 рисунків та світлин оживляє цю незвичайно потрібну нашій молоді книжку. Автор звернув головну увагу на загальну підготовку руховика чи спортовця при помочі боксу. При кінці книжки подано правила боротьби навкулачки. Правила уйнято у відповідні точки коротко й дуже проглядно. Книжечка ця повинна найтися в руках спортовця, руховика, фізкультурника і кожного, хто цікавиться спортом.

Книжка “Бокс – Боротьба навкулачки” має невеликий обсяг – усього 32 сторінки. Написана живою українською мовою, включно зі спеціальними термінами.

Едвард Жарський народився 21 жовтня 1906 року у містечку Жовква, на Львівщині. У 1944 році залишив Україну. З 1950 року проживав у США. Професор, доктор філософії, автор багатьох підручників і статей на теми спорту, виховання, географії. Помер у Флориді 4 квітня 2003 року.

Василь ТАНКЕВИЧ, відділення НОК України у Львівській області

Олег ДОВГУН: «Священник у Піттсбурзі приходить на мої бої вболівати. Його дід і баба з Дрогобича»

В другій половині січня на свою малу Батьківщину у місто Стебник, що на Львівщині, повернувся відомий український боксер, багаторічний член національної збірної України з боксу, неодноразовий чемпіон України, учасник команди «Українські отамани», майстер спорту України міжнародного класу 25-річний Олег Довгун. Майже три роки тому він відправився у Піттсбург підкорювати американський професійний ринг. Відтоді встиг провести 10 поєдинків і в усіх здобув упевнені перемоги. Торік Олег Довгун на прізвисько «Ukraine Pitbull» завоював два регіональні американські титули у вазі до 55,3 кг. Українець мріє про чемпіонські бої і крок за кроком наближається до них.

За два тижні свого перебування вдома Олег Довгун встиг одружитися. Також не відмовив у інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області – прямо в аеропорту, коли відлітав з України.

– Мій приїзд пов’язаний як з тим, що хотів одружитися, так і з тим, що я майже три роки не був в Україні, – розпочав розмову Олег. – 1 березня буде 8 років, відколи ми зустрічаємося з Русланою. Вона зі Стебника. Я би швидше одружився, якби не був в Америці. Так складалися обставини, що треба було документи виробляти. І коли весь процес завершився і я отримав право їздити, то одразу прилетів в Україну і одружився. Звичайно, хочеться зараз забрати дружину в Америку. Але наразі не складається. В майбутньому хочеться забрати її в Сполучені Штати.


– Ти дебютував на профі-ринзі 2,5 роки тому, вже провів 10 переможних боїв. Як оціниш цей початковий період професійної кар’єри?
– Загалом задоволений. В перший рік провів чотири поєдинки, в наступні два – по три. Виграв уже два титули – American Boxing Federation USA і American Boxing Federation Continental Americas. Цього року хочу провести щонайменше 3-4 поєдинки. Але я вже не хочу боксувати аби з ким. Насправді немає значення, який рекорд 20-0 чи 30-0, якщо ти боксуєш з суперниками навіть не з першої сотні.

Початковий період в мене вже минув. Останній мій суперник (американець Деррік Вілсон – Авт.) мав певний досвід, боксував за титул чемпіона світу серед молоді. Наступний поєдинок з мексиканцем Хосе Альфредо Родрігесом. Він двічі претендував на титул чемпіона світу за версією WBA, але в нижчій вазі і був тимчасовим чемпіоном світу за версією WBA. Тобто мені підбирають вже сильніших суперників. Ще один-два поєдинки і треба буде вже серйозніший поєдинок брати, тому що немає смислу «набивати» рекорд на слабких суперниках. Гляньмо на Сергія Дерев’янченка. І рекорд не такий добрий в нього, але в рейтингу WBC він стоїть одразу після «Канело» (зірка світового боксу Сауль «Канело» Альварес, чемпіон світу в середній вазі за трьома основними версіями – Авт.). Тому треба брати сильніші поєдинки. Але це від менеджерів залежить.

– Наскільки вони впливові щоб могти організувати для тебе хороші поєдинки?
– Вони можуть організувати хороші поєдинки. Але якщо вже говорити про бої за титул чемпіона світу, то для них це буде дуже тяжко. Мій менеджер і тренер Майкл Максорлі (з комапнії Integrity Fighter Management LLC – Авт.) в дуже добрих відносинах з матчмейкером Top Rank Promotions (одна із найпотужніших боксерських промоутерських компаній у світі – Авт.). Вони поки придивляються до мене. Якщо, дай Бог, все буде добре, то може наступного року випаде шанс відбоксувати в шоу Top Rank Promotions. До речі, Top Rank Promotions – це не Golden Boy Promotions (ще одна потужна боксерська промоутерська компанія – Авт.). Golden Boy Promotions підписує всіх, а Top Rank Promotions – дуже мало людей. В них навіть сотні боксерів немає. А Golden Boy Promotions підписує 700, але серед них є такі, що бідують. А якщо ти вже в Top Rank Promotions, то принаймні на життя тобі вистачає.

– У 2017 році, коли відправлявся у США, тебе вже чекав професійний контракт чи мав там ще себе проявити?
– Треба було ще себе показати. Я прилетів і мене спитали, скільки провів аматорських поєдинків. Кажу: «300-350, не рахував їх». «Та не може такого бути», – відповідають. В них проводять 100-150, а то й менше, і переходять в профі. Це в нас любительський бокс такий розвинений. І потім мене перевірили у спарингу – дали якогось чемпіона Штату. Я його так сильно почав бити (сміється). Потім другого, третього… Всіх побив. Не було взагалі конкуренції в залі у Піттсбурзі. І наступного дня мені зателефонували і запропонували контракт. На початках було тяжко, бо я двох слів не знав англійською, не міг спілкуватися. І так залишився там. Візу виробляли якийсь час. Дональд Трамп міняв закони і вони зачепили мене, мої документи просто тримали. Але, слава Богу, все вже вирішилося.

– На яких умовах працюєш? Отримуєш гонорар за бої чи є якась щомісячна плата? Чи вистачає заробітків щоб більш-менш нормально жити? І чи допомагає фінансово ще менеджер?
– Отримую гонорари за бої. Менеджер теж допомагає – з квартирою, з вітамінами. За зал, екіпірування я взагалі не переживаю. Допомагає наскільки може. Знаєте, на життя вистачає. Але треба розуміти, що на початку кар’єри багато не заробиш. Зараз вже трошки краще – титульні бої більш оплачувані. Але все одно ще поки великих грошей не було.

– Ви з Любомиром Пінчуком (відомий львівський боксер першої важкої ваги, який разом з Олегом Довгуном виступає у США серед професіоналів – Авт.) не раз очолювали українські вечори боксу. Як це все відбувається у США? Чи багато представників української діаспори ходить на ці вечори?
– Українська діаспора в Піттсбурзі не дуже велика. Приходять українці, але не багато. Чоловік 20-30. В мене є друзі-турки, то вони приходять підтримувати. Але найбільше в мене знайомих серед американців. Якщо на бокс приходить тисяча людей, то 400-500 з них я знаю. Приходять здебільшого американці. І того, в принципі, треба добиватися. А української діаспори в Піттсбурзі майже немає. Я ходжу в українську церкву, стараюся щонеділі ходити.

– Греко-католицьку?
– Я греко-католик, але ходжу в Українську православну. Там немає греко-католицької. Заходиш в церкву – 20-30 людей стоїть. Велика церква, а пустує. Священник, до речі, приходить на мої бої вболівати. Його дід і баба з Дрогобича. Він сам американець, вже не говорить українською. Тут не є, як в Нью-Йорку або в Чикаго. Навіть в Філадельфії Олександр Гвоздик боксував, то там дуже багато українців його підтримувало. В цих містах дуже великі українські громади. А в Пітсбургу не дуже багато українців. Може то й добре з одного боку – для моєї мови. Бо якби я почав спілкуватися з українцями, то не так швидко вивчив би англійську. В мене є друг в Штатах, то йому тяжче йде вивчення мови в Нью-Йорку, бо він з українцями спілкується. А я вже за три місяці розумів англійську і міг трохи висловлюватись.

– В Штатах зараз Василь Ломаченко (один із найкращих боксерів світу, чемпіон світу за трьома основними версіями у легкій вазі – Авт.) досить популярний. І всі, напевно, знають, що він українець.
– …Половина людей не знає, де Україна – я їм пояснюю (сміється).

– …На цій хвилі популярності Ломаченка, чи є і до тебе подібне ставлення, як до його земляка?
– Звичайно. Знаєте, серед простих людей знають Ломаченка. А якщо взяти в боксерській сім’ї, то знають Лому, Усика і Україна вважається сильною боксерською країною.

Недавно йшло до підписання контракту на бій з непоганим американцем. Але вони подумали і відмовились від бою зі мною, бо взнали, що я з України. Дійсно, в нас школа сильна. І якщо взнають, що українець, то деколи просто не хочуть боксувати. Бо якщо я з України поїхав в Штати і боксую там, значить я непоганий боксер. Американців в одній вазі може 300 чоловік бути. А якщо українець в Штатах, – то вони його бояться, можна так сказати.

– З десяти проведених боїв, можливо, виділиш такий, який дав тобі найбільше досвіду?
– Останній був непоганий – з Дерріком Вілсоном. з Дароном Вільямсом був теж непоганий. А якщо говорити по суті, то з 10-ти поєдинків, я взагалі складнощів не мав ні в одному. Проблем у мене взагалі не виникало. Хіба що раз розсікся і бій пішов трохи не так. Це психологічно трохи тиснуло – побоювався щоб рефері бій не зупинив.

– Мабуть, придивляєшся вже до топів своєї категорії?
– Так, звичайно. От недавно дивився відбірковий бій за право стати обов’язковим претендентом на титул WBO, у якому українець Арнольд Хегай поступився американцеві Стівену Фултону.

– Як ти би оцінив свій рівень на їхньому фоні?
– Ну, в Хегая я би виграв точно (Сміється). Я з ним ще на спарингах в збірній стояв. Хегай – силовий боксер. Не буду розказувати, як з ним боксувати. Скажу тільки, що він дуже повторюється. Лівий збоку б’є так зверху, немає різноманітності. Він просто силовий боксер. З ним треба щоб ноги працювали і дихалка працювала. А так, то він дуже простий боксер. От взяти його суперника з Філадельфії Стівена Фултона – він вже був би тяжчий. Просто в нього боксерський IQ набагато вище. Хегай щось пробував, але нічого не міг йому зробити. Якщо все буде добре, то поїду до Фултона в Філадельфію трошки спарингувати. З ним, я вважаю, був би тяжкий у мене поєдинок. А з Хегаєм… Він ніколи не був топовим боксером. Я дивлюся, він не помінявся. Думаю, проблем в мене з ним би не було.

З ким би ще хотів відбоксувати, це Емануель Наваррете – мексиканець, чемпіон WBO. Він зараз буде з Фултоном боксувати, дуже цікавий бій очікую. Наваррете – складний мексиканець, він постійно йде вперед. Хотів би боксувати з Фултоном і з Наваррете – це два такі мої пріоритети.

– І насамкінець розкажи про свого товариша Любомира Пінчука. Як у нього розвивається кар’єра в Піттсбурзі?
– Ніби все добре, боксує. Але треба йому щось міняти – або йти у напівтяжку вагу або в надважку. Бо бої у категорії до 91 кг в Америці ніхто не дивиться. Це в Європі ця вага популярна. Я думаю, вже наступний поєдинок він буде проводити у надважкій вазі. В Америці вважається найпопулярнішою вагою середня і напівсередня. Напівтяжка також викликає інтерес. Ну а надважка вага всюди викликає інтерес. Коли говориш крузервейт, американці навіть не розуміють, що то таке, навіть такого слова не знають. Це більше європейська вага. Я спілкувався зі Стівом Каннінгемом – моїм другом, колишнім чемпіоном світу в крузервейті. Він сам говорив, що переходив у важку вагу для зустрічі з Тайсоном Ф’юрі, бо в крузервейті немає грошей. Каннінген навіть їздив до Польщі боксувати, бо там більше платили, ніж в Америці. До прикладу в моїй вазі Наваррете за титульний бій отримує 400-500 тисяч доларів, а в крузервейті в Америці ти можеш боксувати чемпіонський бій за 40 тисяч доларів.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ, відділення НОК України у Львівській області

Наступного тижня двоє львівських боксерів виступлять на Міжнародному турнірі в Угорщині

З 3 до 7 лютого в Дебрецені (Угорщина) відбудеться Міжнародний турнір з боксу класу “А” – “Меморіал Іштвана Бочкая” (64. Bocskai István Nemzetközi Ökölvívó Emlékverseny). Україну представлятиме 11 боксерів: 6 чоловіків і 5 жінок.

Серед учасників два львівські боксери – Андрій Тишковець (до 52 кг) і Андрій Городецький (понад 91 кг). Очолюють нашу команду львівські тренери – Роман Семенишин та Андрій Сальва.

Додамо, що львівські боксери виступали на цьому турнірі торік. Городецький виборов “срібло”, а Тишковець – “бронзу”.

Андрій Тишковець допоміг збірній України з боксу перемогти у матчевій зустрічі Йорданію

21 грудня у Вінниці відбулася матчева зустріч з боксу між збірними України і Йорданії. Наші хлопці перемогли гостей з рахунком 7:2, а початок розгрому заклав Андрій Тишковець (вага до 52 кг).

Львів’янин переміг Мухамеда Гарагира роздільним рішенням – з рахунком 2:1.

– Мій суперник був досить непростим і досвідченим, – прокоментував Андрій поєдинок сайту 20 хвилин. – Я давно вже не боксував із лівшами. Радий можливості поспарингувати із іноземцями. Мухамеда Гарагира особливо не вивчав. Але ми разом проходили збори, тож я міг побачити на тренуванні техніку йорданця.

Переможно завершили свої бої інші українці: Микола Буценко, Євгеній Барабанов, Олександр Токарчук, Олександр Хижняк, Валерій Харламов і Кирило Стоянчев. Програли Юрій Шестак і Рамазан Муслімов.

Львів’яни здобули срібну і дві бронзові медалі на чемпіонаті України з боксу серед чоловіків до 22 років

Сьогодні, 21 грудня, в Броварах, що на Київщині, добіг кінця чемпіонат України з боксу серед чоловіків та жінок до 22 років. До фіналу пробився один предеставник Львівщини – Олександр Гриців (понад 91 кг). Але стати чемпіоном йому не судилося.

Підопічний Заслуженого тренера України Романа Семенишина в напруженому протистоянні поступився Дмитрові Ловчинському з Броварів. Отже, в Олександра – “срібло”. Додамо, що на шляху до фіналу львів’янин переміг Іллю Хвостенка з Запорізької області, Андрія Мовчана з Київщини і у півфіналі В’ячеслава Гаврилюка з Хмельниччини. Натомість його суперник перед фіналом провів лише два поєдинки, один з яких завершив вже у першому раунді. Тож на вирішальний бій зберіг більше сил.

Вчора ж на стадії півфіналів припинили виступи львівські боксери Дмитро Куля (до 69 кг) та Олександр Кравець (до 81 кг) і, таким чином, здобули бронзові медалі.

Учасники чемпіонату України U-22 змагалися як за медалі, так і за місця у збірній команді України, адже турнір є відбірковим до чемпіонату Європи-2020. Всього участь у чемпіонаті взяв 201 учасник (161 чоловіків і 40 жінок) з 24 областей України та м.Києва. Львівщина була представлена вісьмома боксерами.

На чемпіонаті України з боксу U-22 Гриців пробився до фіналу, в Кулі і Кравця – “бронза”

Сьогодні у м.Броварах Київської області на чемпіонаті України з боксу серед чоловіків та жінок до 22 років відбулися півфінальні поєдинки. До цієї стадії дійшли троє львівських боксерів.

Двох із них зупинили столичні боксери. Дмитро Куля (до 69 кг) поступився Микиті Алістратову, а Олександр Кравець (до 81 кг) програв Іванові Сапуну. Таким чином, Куля і Кравець задовольнилися бронзовими медалями.

А от в останньому бою сьогоднішньої програми львівський надважковаговик (понад 91 кг) Олександр Гриців переміг хмельничанина В’ячеслава Гаврилюка і завтра позмагається за “золото”.

Зауважимо, що боксери в Броварах змагаються не тільки за медалі, але й за місця у збірній команді України, адже турнір є відбірковим до чемпіонату Європи-2020. Всього участь у чемпіонаті взяв 201 учасник (161 чоловіків і 40 жінок) з 24 областей України та м.Києва. Львівщина представлена вісьмома боксерами.

Восьмеро львів’ян стартує на чемпіонаті України з боксу U-22 – відбиратимуться на чемпіонат Європи

Сьогодні у м.Броварах Київської області стартував чемпіонат України з боксу серед чоловіків та жінок до 22 років. Учасники змагатимуться не тільки за медалі, але й за місця у збірній команді України, адже турнір є відбірковим до чемпіонату Європи-2020.

Всього участь у чемпіонаті бере 201 учасник (161 чоловіків і 40 жінок) з 24 областей України та м.Києва.

Львівщину представляють восьмеро боксерів:

1. Віктор Левонович (до 56 кг);
2. Павло Зосімов (до 60 кг);
3. Стас Андрущенко (до 60 кг);
4. Дмитро Куля (до 69 кг);
5. Олександр Кравець (до 81 кг);
6. Юрій Югас (до 91 кг);
7. Володимир Дяк (до 91 кг);
8. Олександр Гриців (понад 91 кг).

Парад та офіційне відкриття змагань розпочнеться сьогодні о 16.00 год. у спортивному комплексі Броварського вищого училища фізичної культури.

На молодіжному чемпіонаті України з боксу львів’яни виграли повний комплект медалей

В ці хвилини на велотреку СКА у Львові тривають фінальні бої чемпіонату України з боксу серед молоді 2002-2003 р.н. Львівські боксери уже завершили свої поєдинки.

Єдину золоту медаль серед представників Львівщини здобув капітан нашої команди Даниїл Заморило (до 60 кг) (тренери – Андрій Сальва і Віталій Фецина), який у вирішальному двобої переміг Олега Лагуту з Броварів, що на Київщині.

 

А у фіналі вагової категорії до 52 кг ще один львівський боксер Дмитро Ямнюк зазнав поразки від Максима Городнюка з Кам’янського Дніпропетровської області і задовольнився “сріблом”.

Ще один представник Львівщини Акім Тимофеєв-Вітвицький через травму не зміг вийти на півфінальний бій у вазі до 81 кг і здобув таким чином бронзову медаль.

Збірна Львівщини, яку на домашньому молодіжному чемпіонаті України представляли 14 боксерів, разом із командою Івано-франківської області поділила 4-5 місця у командному заліку. Попереду – збірні Одеської (2-1-2), Харківської (2-1-1) та Дніпропетровської (2-1-0) областей.