Софія Прийма: «Метрів за 100 до фінішу діти подарували квіти. Це так зворушливо!»

18/08/2019

Минулої неділі, 11 серпня, в селі Сомині Турійського району, що на Волині, втретє відбулися змагання «Polissia Challenge Cup 2019», в рамках яких відбувся і чемпіонат України з кросового триатлону. Спортсмени спершу плили 1 км озером, потім їхали велосипедами 20 км і врешті пробігли до фінішу 6 км. У змаганнях жінок впевнену перемогу здобула 21-річна львів’янка, майстер спорту міжнародного класу Софія Прийма. Таким чином вона стала «почесною» чемпіонкою Сомина, адже виграла «Polissia Challenge Cup 2019» утретє. По приїзді до Львова титулована спортсменка знайшла час на інтерв’ю для нашого сайту.

– Дуже цікаві змагання були, – зізнається триатлоністка. – Тому що ми спочатку плили озером, далі велосипедна дистанція була не по колу, а від одного села до другого, і біг теж був по прямій. Конкуренція була досить висока. Але, мабуть, я трішки була більш підготовлена і перемогла.

– Згідно з протоколом змагань, ви поступилися суперниці з Донеччини Маргариті Криловій на плавальному сегменті 8 секунд.
– Насправді, було трошки не так. Результат брався після виходу з транзитної зони. З води після запливу ми вийшли більш-менш рівно. Але в транзитній зоні, де ми змінюємо наше обладнання або перевзуваємось, суперниця потратила менше часу. Чому так вийшло? Специфікою цього старту був крос, відповідно я використовувала спеціальне взуття для гірського велосипеда. І потратила якийсь час поки його взувала. А в моєї суперниці велотуфлі, як для звичайного триатлону, вже були на велосипеді. Відповідно вона з транзитної зони вийшла трошки швидше, ніж я.

– Після цього на велосипеді ви створили комфортний відрив для себе.
– Так. Я думаю, що саме в такій специфіці виду, як крос, я була краще підготовлена, більш технічна. Перед змаганнями тренувалася під специфіку цього старту. Спеціально на байках ми відпрацьовували техніку, різні повороти, підйоми, силові навантаження.

– Ви втретє виграли «Polissia Challenge Cup» за трирічну історію цих змагань. Мабуть, виходячи з попереднього досвіду, проводили таку спеціальну підготовку?
– Так, і з цього виходила теж. Скажу, що на цих змаганнях у нас був дуже щільний подіум, стартували всі ті дівчата, з якими я змагаюся впродовж цілого сезону. Тобто приїхав весь основний склад збірної. Тому конкуренція була серйозна.

– На сайті Федерації триатлону України вас назвали «почесний» чемпіон Сомина. Як вам таке звання?
– Звичайно, приємно, коли мене так називають і я рада, що втретє виграла ці змагання. До речі, якраз на цьому старті дуже приємно, коли мешканці того чи іншого села виходили на трасу зі спеціальними плакатами, які були призначені всім учасникам, з різними мотивуючими гаслами. І це було приємно, коли вони всі виходили на вулицю, плескали. Для людей це було свято і вони всіляко старалися нас підтримувати. Хотілось би щоб на львівських змаганнях, які скоро відбудуться (відкритий Кубок Львова – авт.), теж багато людей так вийшло і підтримували триатлоністів.

– Окрім плакатів та оплесків, можливо, мешканці пропонували ще й водички попити, фрукти?
– Ні, такого не було. Але підбадьорювали, підказували, що фініш близько. А на фініші маленькі діти вручали переможцям квіти. Це було дуже класно!

– Бачив світлину, на якій ви з квітами ще біжите. Вам зразу після фінішу подарували букет?
– Навіть раніше. Метрів за 100 до фінішу. Було просто зворушливо.

– За перше місце ви отримали грошовий приз – 15 тисяч гривень. Солідний, як для змагань з триатлону?
– Так, це хороший рівень призових. Дуже мало в Україні є стартів з такими призовими. І це завдяки організаторам змагань, які захотіли зробити такий призовий фонд (100 тисяч гривень – авт.).

– Триатлон любительський і професійний чим відрізняються? Розміром фінансової винагороди? Чи ще чимось?
Любительський і професійний триатлон відрізнюється тим, що у професійних спортсменів триатлон – це як робота, вони приділяють цьому весь свій час. Любительским триатлоном займаються люди, які ходять на роботу і у свій вільний час займаються спортом. Відповідно, це як їхнє хобі. Я себе відношу до професійних спортсменів, тому що я в основному складі збірної команди України, їжджу на чемпіонати Європи, світу. Я досягнула такого рівня завдяки тому, що більшу частину свого часу приділяю тренуванням і змаганням.

– На цих змаганнях основний заділ ви зробили на велосипедному сегменті. Велосипед – ваша найсильніша дисципліна?
– Можна так сказати, тому що я дуже довгий період часу їжджу на велосипеді. В мене тато тренер з велоспорту. Він мені розказував багато різних тактичних моментів, як діяти в тій чи іншій ситуації. Також старався підбирати найкращі запчастини. А це все впливає на результат. І якраз на цих змаганнях я їхала на велосипеді, який мені допомогла придбати наша Навчально-спортивна база літніх видів спорту. Я вважаю, що саме ці фактори якраз і вплинули на такий хороший результат на вело.

– На велосипеді тільки їздите, чи ще можете розібрати його, закрутити якусь деталь?
– Елементарні якісь проблеми з велосипедом я зможу вирішити. Залежить в чому проблема. Якщо щось серйозне поламалося, тоді треба звертатися до спеціаліста. А якщо замінити камеру, запаску або щось закрутити, звичайно, таке можу зробити.

– Наступний ваш старт – 8 вересня на відкритому Кубку Львова з триатлону?
– Ще точно не знаю, чи буду там стартувати, бо маю індивідуальний план підготовки і ще не знаю, чи Кубок впишеться в нього.

– Якщо все ж будете стартувати, вам доведеться відстоювати своє минулорічне звання переможниці.
– Так. Насправді минулого року старт був для мене дуже хвилюючий. Була висока конкуренція. Я дуже переживала, тому що змагання були у Львові, я львів’янка. Хотілося показати хороший результат. На плаванні мені вдалося добре виступити. На вело ми старалися працювати разом, всією командою, хто їхав в моїй групі, але нас наздогнала наступна група. І на останньому етапі, на бігу, я дуже переживала, як складеться. Я вже почувалася не дуже добре, не знала, як поведе себе мій організм, чи зможе він витримати темп. І ми вибігли з транзитної зони, я біжу своїм темпом і думаю: «Ну зараз почнуть мене обганяти». Але пробігла одне коло до повороту, розвернулася, дивлюсь, а суперниці мене не доганяють. І це мені додало ще більше сил, мотивації. Я перемогла, хоча був дуже складний старт, фізично дуже тяжкий біг по бруківці. Ну але все склалося якнайкраще.

– Ви можете не взяти участь у Кубку Львова у зв’язку з тим, що 8 жовтня в Катарі стартують Перші Всесвітні пляжні ігри, на яких маєте намір виступити?
– Так. І до того ж у мене буде серйозний старт у Валенсії (Іспанія) – там 14 вересня пройде чемпіонат Європи. Ми ще з тренерами порадимось і вирішимо, як краще зробити.

– На Перших Всесвітніх пляжних іграх маєте намір виступити в акватлоні?
– Так. Змагання складатимуться з плавання і бігу. Але, якщо я не помиляюсь, то там має бути спершу біг, потім плавання і знову біг. Тобто організатори ускладнили програму. Насправді це дуже важко після бігу ще проплисти, а потім ще раз пробігти. Це буде дуже тяжко. І ще там буде висока температура повітря. Але будемо старатися.

– Поїздки на такі змагання фінансує федерація, міністерство чи доводиться шукати спонсорів?
– Міністерство.

– Відбір на Олімпіаду в триатлоні полягає у наборі рейтингових очок. Як у вас з цим?
– Для того щоб відібратися на Олімпійські ігри потрібно їздити на Кубки світу, які проводяться по всій планеті. І там потрібно займати такі місця, які приносять олімпійські очки. 30 кращих відбираються на Олімпійські ігри. Наразі ми працюємо над цим, але який буде результат, сказати не можу. Я ще молода і більше, напевно, працюю на наступний олімпійський цикл.

– Що найголовніше для успішних виступів у такому важкому виді спорту, як триатлон?
– Є багато важливих факторів. Для початку повинна бути хороша фізична підготовка і хороша технічна підготовка. Тобто не має бути чогось такого, що може з технічних причин підвести на змаганнях – до прикладу, окуляри чи костюм. Також дуже важливим є психологічний підхід. Я стараюся перед стартом не переживати. Звичайно, хвилювання є, але я стараюся себе так налаштовувати, що все одно покажу на цих змаганнях свій максимальний результат. Такі моменти впливають на результат.

– Скільки часу присвячуєте тренуванням?
– Тренуюся шість днів на тиждень, два-три рази в день. Загалом в день тренуюся близько п’яти годин. В понеділок, зазвичай, буває вихідний. Але у вихідний може бути одне легке тренування.
Бувають довгі тренування. Якщо це, наприклад, вело, то може бути близько трьох годин, тобто приблизно 100 км їзди. Бігове тренування – це приблизно 15 км і година 15 хв – година 20 хв. По часу. Плавання може бути до 4-5 км. Тренування бувають з різною інтенсивністю, різною, роботою, силовим навантаженням. Все залежить від тренувального плану.
Я люблю триатлон за те, що в один день можна тренувати різні види спорту. Тобто ніколи не буває нудно, ніколи не буває одноманітно.

– 13 серпня у дитячому таборі відпочинку «Росинка» (с.Зіболки Жовківського району) відділення НОК України у Львівській області спільно з обласним центром «Спорт для всіх» провели спортивно-інтелектуальні та розважальні заходу в межах Олімпійського літа. Близько 200 школярів віком від 6 до 16 років взяли участь в олімпійський розминці #DoLikeOlympians, позмагались у футболі, баскетболі 3х3, настільному тенісі та подоланні «смуги перешкод». Також в межах свята відбулась тематична вікторина та спілкування із вами. Які залишилися враженнями від участі у заході?
– Дуже приємні. Я колись вже була в «Росинці». Брала участь у велогонці і ми в цьому таборі переночували. Мене багато хто там знав, як і мого тата – тренера з велоспорту. Я була приємно здивована великою кількістю дітей і тим, що вони мали велике бажання перемогти і виграти призи. Кожен брав активну участь у змаганнях. Навіть не зауважила, щоб хтось не хотів змагатися і просто сидів собі на лавці. Всі брали активну участь, всі хотіли виграти. Це мені сподобалось і я була приємно здивована. Всім дуже сподобалось олімпійське свято.
Під час «Зустрічі зі спортсменом» я розповідала дітям про себе, про триатлон, про своє життя. Було приємно, що діти задавали багато питань. Бо, зазвичай, таке буває, що ніхто нічого не хоче сказати, запитати. А тут така велика цікавість у дітей. І це приємно.

– Чим цікавились?
– В основному цікавились тренуваннями, змаганнями, на яких змаганнях була, які країни відвідала. Питали, яке було найдовше моє тренування. Коли я сказала, що бігала декілька разів 21 км, а бувало й 25 км, в них так очі порозплющувались (сміється). А бувало і 130 км каталась на велосипеді. Вони були такі здивовані (сміється).

– Такі зустрічі важливі для дітей, оскільки ви їх надихаєте до занять спортом. І, напевно, такі зустріч і вас надихають?
– Безумовно. Надихають і мотивують, тому що ти стаєш для них таким певним прикладом. І це дуже приємно, що ти мотивуєш дітей займатися спортом. Такі заходи важливі і відділення НОК України у Львівській області робить потрібні справи. Обов’язково в майбутньому братиму участь в подібних заходах.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ

Інші новини

ukУкраїнська