Прийнято вважати, що історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі (Фінляндія). З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади в Москві 1980 року, деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві.

22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України (далі – НОК України) і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав Міжнародний Олімпійський Комітет (далі – МОК). НОК України діє відповідно до положень Олімпійської хартії, Конституції України, чинного законодавства України та свого Статуту.

Основні завдання НОК України – забезпечення участі в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей.

З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об’єднує 40 федерацій з олімпійських видів спорту.

За роки Незалежності вітчизняні атлети на Олімпійських іграх (далі – ОІ) завоювали:

Ліллехаммер (Норвегія) – 1994 – 1 золоту та 1 бронзову нагороди.
Атланта (США) – 1996 – 9 золотих, 2 срібні та 12 бронзових нагород.
Нагано (Японія) – 1998 – 1 срібну нагороду.
Сідней (Австралія) – 2000 – 3 золоті, 10 срібних та 10 бронзових нагород.
Солт-Лейк-Сіті (США) – 2002 – нагород не здобуто.
Афіни (Греція) – 2004 – 8 золотих, 5 срібних та 9 бронзових нагород.
Турин (Італія) – 2006 – 2 бронзові нагороди.
Пекін (Киатай) – 2008 – 7 золотих, 5 срібних та 15 бронзових нагород.
Ванкувер (Канада) – 2010 – нагород не здобуто.
Лондон (Англія) – 2012 – 6 золотих, 5 срібних та 9 бронзових нагород.
Сочі (Росія) – 2014 – 1 золоту та 1 бронзову нагороди.
Ріо-де-Жанейро (Бразилія) – 2016 – 2 золоті, 5 срібних і 4 бронзових нагороди.
Пхьончхан (Південна Корея) – 2018 – 1 золота нагорода.

З 2010 року Міжнародний Олімпійський Комітет започаткував Юнацькі Олімпійські ігри. Юні олімпійці вже мають такий вагомий доробок:
Сінгапур – 2010 – 10 золотих, 9 срібних та 16 бронзових нагород.
Інсбрук (Австрія) – 2012 – 3 срібні нагороди.
Нанкін (Китай) – 2014 – 9 золотих, 9 срібних та 11 бронзових нагород.
Ліллегаммер (Норвегія) – 2016 – 1 золота, 1 срібна та 1 бронзова нагороди.
Буенос-айрес (Аргентина) – 2018 – 7 золотих, 8 срібних та 8 бронзових нагород.
Лозанна (Швейцарія) – 2020 – 1 золота, 1 срібна та 1 бронзова нагороди.

Традиційно, починаючи з 1993 року, юнаки і дівчата України беруть участь в зимових і літніх Європейських юнацьких олімпійських фестивалях, де посідають високі місця серед європейських країн.
Членами МОК в Україні є Олімпійські чемпіони Сергій Бубка та Валерій Борзов. НОК України має угоди з відомими у світі компаніями, які підтримують олімпійський рух.

Також НОК має свої відділення в усіх областях України. Так, 18 травня 1995 року було сформовано Відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області. З ініціативи Львівського відділення, за підсумками виступів у змаганнях українського та міжнародного рівня в області регулярно проводиться нагородження «Кращого спортсмена місяця».

Історія олімпійського руху у Львові розпочалась ще у 1912 році, а піонером став спринтер Владислав Понурський, який змагався у бігу на 200 та 400 метрів. Загалом львівські спортсмени виходили на змагання під прапорами Австро Угорщини, Польщі, СРСР, об’єднаної команди СНД і Грузії та України.

Станом на 2020 рік Львівщину на літніх та зимових олімпіадах представляло 145 спортсменів (з них – 77 за роки незалежності України) у 26 видах спорту. Протягом цих років вони здобули 47 нагород — 16 золотих, 16 срібних та 15 бронзових.

Всі свої нагороди львівські спортсмени здобули у літніх видах спорту. Найкраще львівські олімпійці виступали у спортивній гімнастиці — станом на 2020 рік вони здобули 8 золотих, 3 срібних та 3 бронзові нагороди. Найтитулованішим львівським олімпійцем є гімнаст Віктор Чукарін який протягом 1952-1956 років виступав за збірну СРСР здобув 11 медалей, з них 7 золотих, 3 срібних та 1 бронзову. Натомість першим львів’янином, який здобув медаль став Адам Крулікевич, який на змаганнях з кінного спорту на Олімпіаді 1924 року у Парижі (виступав за збірну Польщі) отримав бронзову медаль. Своєрідним рекордсменом за кількістю прапорів під якими він виступав є львівський веслувальник на каное Михайло Сливінський, який взяв участь у п’яти Олімпіадах у складі чотирьох різних збірних: 1988 — СРСР; 1992 — об’єднана збірна СНД; 1996, 2000 — Україна; 2004 — Польща.

За період діяльності відділення НОК України у Львівській області очолювали:
18.05.1995 – 22.10.1999 Віктор- Любомир Зубрицький
22.10.1999 – 17.06.2005 Ігор Держко
17.06.2005 – 30.03.2009 Петро Олійник
30.03.2009 – 01.10.2010 в.о. голови Мирослав Герцик
29.10.2010 – 02.11.2011 Микола Кміть
02.11.2011 – 21.05.2013 в.о. голови Юрій Майборода
21.05.2013 – 24.09.2014 Віктор Шемчук
24.09.2014 по т.ч – Юрій Турянський
На Львівщині розвивається велика кількість літніх та зимових олімпійських видів спорту. Зокрема в області діють 36 спортивних федерацій:

1. Альпінізм та скелелазіння
2. Бадмінтон
3. Баскетбол
4. Бейсбол та софтбол
5. Біатлон
6. Бокс
7. Боротьба вільна
8. Боротьба греко-римська
9. Важка атлетика
10. Велоспорт
11. Веслування на байдарках та каное
12. Весловий слалом
13. Водне поло
14. Волейбол
15. Гандбол
16. Гімнастика спортивна
17. Гімнастика художня
18. Дзюдо
19. Карате
20. Кінний спорт
21. Легка атлетика
22. Лижний спорт
23. Настільки теніс
24. Плавання
25. Регбі
26. Санний спорт
27. Стрибки у воду
28. Стрільба
29. Стрільба з лука
30. Сучасне п’ятиборство
31. Теніс
32. Триатлон
33. Тхеквондо
34. Фехтування
35. Футбол
36. Хокей з шайбою

Спорт у Львові має дуже давню історію і з кінця ХІХ до 20-х років ХХ століття відігравав вирішальну роль у спортивному розвитку сучасної України. Перше спортивне товариство в Україні створено у Львові. Перший спортивний клуб – також. Тут відбулися перші в Україні футбольний (1894), хокейний (1905) та ватерпольний (1914) матчі. Перші професійні стадіони та спортивні архітектурні об’єкти певного призначення теж виникли тут. Перші широкомасштабні спортивні змагання за участю регіональних представництв проводили у місті Лева. Київ і Львів з 1944 до 1979 року були єдиними містами в УРСР, де діяли інститути фізкультури.
Відлік українського спортивного руху, як правило, починають із 1894 року, коли утворився “Руський сокіл”. Однак окремі дослідник відшукали дані, що перше спортивне товариство – львівський “Сокіл”, в якому українці були рівноправними членами, – утворили 1867 року. Підтвердженням цього було те, що під фундамент першого спорткомплексу цього “Сокола” закладено два пергаменти, написані українською та польською мовами, а в спеціальній відправі взяли участь і польські, й українські священики.
В Україні про Олімпійський рух почав говорити та писати Іван Боберський ще перед Першою світовою війною. Тоді у Галичині та за її межами, Івана Боберського знали як основоположника української тіло виховної і спортивної традиції (організатор, фундатор, теоретик та практик), педагога, журналіста, громадського діяча, розробника української спортової та військової термінології.

“Якщо говорити про спорт Львова, то жодне місто світу не мало такої кількості спортивних національних товариств, як ми, – розповів Олесь Нога, дослідник історії культури Львова. – І це теж є суто львівською ознакою.
Скажімо, перший спортивний клуб євреїв утворили саме у Львові 1907 року – це знаменита “Гасмонея”, яка впродовж трьох наступних десятиліть успішно розвивала спорт у різних його видах. Окрім того, у Львові існували австрійські спортивні товариства, англійські, чеські, польські та, звісно, українські. Розвиток національних видів спорту призвів до того, що український національний спорт набув надзвичайно цікавого звучання. Скажімо, на всеспортивних іграх у Кракові був такий вид спорту, як кидання гуцульського топірця в мішень. Причому участь у цих змаганнях брали спортсмени з усієї Галичини. Існувало чимало інваріантних видів спорту, яких сьогодні, може, й немає. Але тоді вони були популярними й викликали чималий інтерес, як-от кінно-лижний спорт (коли до коня, на якому сидів вершник, на пасах причіпляли лижника та влаштовували перегони). Взагалі в той час спорт мав дещо інше забарвлення, ніж нині. Скажімо, звичайний політ на аеропланах вважали спортом, бо на нього могли погодитися лише відважні люди. І ще те, що справді приємно здивувало: перший спортивний широкомасштабний клуб – Товариство забав рухових – створили 1904 року за активної участі, зокрема й фінансової, Митрополита Андрея Шептицького”.

Саме тому починаючи з Олімпійських ігор в Парижі 1924 року і аж до незалежності України, маємо львів’ян – олімпійських чемпіонів та призерів, які виступали у складі різних країн,:

• Крулікевич Адам – кінний спорт. Бронза літніх ОІ в Парижі, 1924 р.
• Фрідріх Тадеуш – фехтування (шабля). Бронза літніх ОІ в Амстердамі, 1928 р.; бронза літніх ОІ в Лос-Анджелесі, 1932 р.
• Чукарін Віктор – спортивна гімнастика. 4 золотих та 2 срібних нагороди літніх ОІ в Хельсінках, 1952 р.; 3 золотих, срібна та бронзова нагороди літніх ОІ в Мельбурні, 1956 р.
• Леонкін Дмитро – спортивна гімнастика. Золото та бронза літніх ОІ в Хельсінках, 1952 р.
• Череповський Євген – фехтування (шабля). Бронза на літніх ОІ в Мельбурні, 1956 р.
• Тер-Ованесян Ігор – легка атлетика (стрибки в довжину). Бронза літніх ОІ в Римі, 1960 р.
• Прокопенко Георгій – плавання (брас 200 м). Срібло літніх ОІ в Токіо, 1964 р.
• Сидяк Віктор – фехтування (шабля). Золото літніх ОІ в Мехіко, 1968 р.
• Станкович Василь – фехтування (рапіра). Срібло літніх ОІ в Мехіко, 1968 р.; срібло літніх ОІ в Мюнхені, 1962 р.
• Ледньов Павло – сучасне п’ятиборство. Срібло та бронза літніх ОІ в Мехіко, 1968 р; золото та бронза літніх ОІ в Мюнхені, 1972 р.; срібло літніх ОІ в Монреалі 1976 р.; золото та бронза літніх ОІ в Москві 1980 р.
• Громак Юрій – плавання (комбінована естафета 4*400 м). Бронза літніх ОІ в Мехіко, 1968 р.
• Немшилов Володимир – плавання (комбінована естафета 4*400 м). Бронза літніх ОІ в Мехіко, 1968 р.
• Попкова Віра – легка атлетика (естафета 4*400 м). Бронза літніх ОІ в Мехіко, 1968 р.
• Мельник Борис – стрільба кульова (стрільба з трьох положень). Срібло літніх ОІ в Мюнхені, 1972 р.
• Король Петро – важка атлетика (вагова категорія – до 67,5 кг). Золото літніх ОІ в Монреалі 1976 р.
• Ковпан Валентина – стрільба з лука (подвійне коло ФІТА). Срібло літніх ОІ в Монреалі 1976 р.
• Мацкуц Богдан – спортивна гімнастика. Золото літніх ОІ в Москві 1980 р.
• Слівінський Михайло – веслування на байдарках та каное (одиночка, 500м). Срібло літніх ОІ в Сеулі 1988 р.; срібло літніх ОІ в Барселоні 1992 р.
• Міндергасов Сергій – фехтування (шабля). Срібло літніх ОІ в Сеулі 1988 р.
• Берендюга Віктор – водне поло. Бронза літніх ОІ в Сеулі 1988 р.
• Смірнов Микола – водне поло. Бронза літніх ОІ в Сеулі 1988 р.
• Заулічний Ростислав – бокс (вагова категорія до 81 кг). Срібло літніх ОІ в Барселоні 1992 р.

За роки незалежності України, до Львова з Олімпійських ігор приїхало 8 медалей. Усі вони – з літніх видів спорту.

  • 2000 рік, Сідней. Андрій Котельник стає срібним призером у легкій вазі.
  • 2004 рік, Афіни. Дмитро Грачов у командних змаганнях здобув бронзу зі стрільби з лука. І на цій же олімпіаді перше золото за час незалежності приїхало до Львова. Його привезла Ірина Мерлені. Ця медаль була по-справжньому особлива. Адже вільну боротьбу тільки ввели в програму Олімпійських Ігор. Мерлені тоді виступала у найнижчій ваговій категорії, відповідно змагалась на початку. Так Ірина стала ще й найпершою в історії вільної боротьби олімпійською чемпіонкою.
  • 2008 рік, Пекін. До Львова їдуть золото з кульової стрільби Олександра Петріва (швидкісна стрільба 25 м) та срібло з вільної боротьби Андрія Стадніка (вагова категорія до 66 кг).
  • 2012 рік, Лондон. Чемпіонами Олімпіади стали фехтувальниця Яна Шем`якіна (шапага) та боксер Олександр Усик (вагова категорія до 91 кг). Щоправда, його медаль лише наполовину львівська, адже боксер народився та виріс у Криму, а у Львові навчався в університеті фізичної культури.
  • 2016 рік, Ріо-де-Жанейро. З бронзовою нагородою зустрічали веслувальника Тараса Міщука, який проходив дистанцію 1000 м на каное-двійці у парі з уродженцем Хмельницького – Дмитром Янчуком. Однак із Тарасом тут теж цікава історія. Він народився та виріс в Рівному, на Олімпійських іграх представляв Львів, адже тут вчився, а вже після Олімпіади переїхав до Горішніх Плавнів.

Спортсмени Львівщини на Олімпійських іграх