Оксана Лівач: «Рада, що витерпіла, змогла перемогти і здобути ліцензію»

28/09/2019

Тиждень тому в Нур-Султані (Казахстан) завершився ліцензійний чемпіонат світу з боротьби. У ваговій категорії до 50 кг 22-річна львів’янка Оксана Лівач посіла п’яте місце (ліцензії отримували шість кращих в олімпійських категоріях). Вона стала першою із двох українських борчинь (разом із ще однією львів’янкою Аллою Черкасовою), хто виборов ліценцію на Олімпійські ігри в Токіо. По приїзді до Львова Оксана Лівач, яка цьогоріч стала чемпіонкою Європи серед молоді і дорослих та віце-чемпіонкою Європейських ігор, дала інтерв’ю сайту відділення НОК України у Львівській області.

– Оксано, переглянувши усі твої сутички на чемпіонаті світу в Нур-Султані, припущу, що цей турнір був для тебе одним із найбільш нервових, напружених, складних у кар’єрі – в емоційному плані, психологічному, фізичному.
– Однозначно. Я розуміла, що цей чемпіонат світу для мене надзвичайно важливий. По-перше, на ньому розігрувались перші ліцензії на Олімпійські ігри, а, по-друге, було навантаження з боку тренерів, які налаштовували на те, що я маю взяти медаль і ліцензію. Тим паче, у світовому рейтингу United World Wrestling («Об’єднаний світ боротьби» – авт.), я ішла другою. Можна сказати, був психологічний тиск – не тільки на мене, на всіх спортсменів. І такі відчуття в мене були вперше на цьому чемпіонаті світу. Впоратися було дійсно складно. Але я витримала і задоволена тим, що мені вдалося здобути ліцензію. До того ж накопичилась фізична, психологічна втома, адже було дуже багато змагань перед чемпіонатом світу.

– Якщо на попередніх статусних цьогорічних турнірах – двох чемпіонатах Європи (серед молоді і дорослих), Європейських іграх – відчувалося, що ти отримуєш задоволення від боротьби, то тут, у мене склалося враження, тобі бракувало легкості, ти була трохи «затиснута». Це від великої відповідальності чи від накопиченої втоми?
– Від усього разом. І фізична втома була, і психологічна, і тиск у зв’язку з тим, що це ліцензійний чемпіонат світу. Але я задоволена, що все склалося так, як склалося. Хоча, звісно, медаль в такій підгрупі, у якій я була, мала в принципі бути. Та не вистачило мене трішки.

– В другій своїй сутичці проти румунки Аліни Вуч перший період ти виграла 1:0, а в другому все пішло шкереберть. Що трапилось?
– Так, перший період пройшов добре – дій не було, але я отримала перевагу 1:0 через пасивність суперниці. А в другому стався перелом. Щось пішло не за моїм планом, я легко програла два бали, а потім ще в партері програла оцінку. А ще я вийшла за зону, коли суперниця збила мене зі стійки в партер. І судді вирішили, що я втікаю від захвату і поставили мене назад в партер. І це зіграло свою роль, тому що румунка фізично здоровіша за мене. В партері я не витримала тиску і програла ще два бали. І вже маючи значну перевагу в балах, вона закрилася і я не мала можливості зробити свої дії.

– Раніше ця румунка багато разів програвала титулованій вихованці львівської школи боротьби Марії Стадник (Марія багато років виступає за збірну Азербайджану – авт.).
– Так, в фіналах вона завжди на Марію потрапляла (посміхається).

– Чи спілкувалася з Марією, з якою тренуєшся під керівництвом одного тренера Андрія Стадніка? Можливо, вона радила, як з нею боротися?
– Під час змагань ми не спілкувалися – кожна налаштовувалася на свої сутички. В принципі тренери (головний тренер жіночої збірної Володимир Євонов і мій особистий тренер Андрій Стаднік) радили, яку тактику підібрати. Налаштовувалася я добре. Але саме під час сутички щось пішло не так. Можливо, не вистачило свіжості.

– Після фінального гонгу ти була в розпачі. Як пережила цю поразку і за короткий час налаштувалась на боротьбу за ліцензію з німкенею Еллен Рістерер?
– Дуже важко я це переживала. У нас в боротьбі, якщо ти програєш і твоя суперниця виходить у фінал, то дає тобі шанс поборотися у втішних сутичках. Я не думала, що румунка пройде казашку Валентину Ісламову в наступній зустрічі, адже казашка попередні свої три сутички вигравала з різницею більш як у 10 балів. У мене на кілька хвилин навіть опустилися руки, я розстроїлася, плакала. Дякую друзям по команді, які підтримали, заспокоїли.

– Чи дивилася ту сутичку?
– Так. Спочатку не хотіла дивитися, але не стрималась. Вона відбувалася ввечері, ми вже були в готелі і сутичку показували по телебаченню. Коли румунка перемогла і я отримала шанс поборотися у втішних сутичках, в мене, знаєте, знов мандраж з’явився. Хоча розуміла, що звечора не потрібно переживати, а вже зранку налаштовуватись на втішну сутичку.

– З німкенею вийшла надзвичайно драматична, напружена, просто якась нереальна сутичка. Але фортуна все ж усміхнулася тобі.
– Коли виходила, була впевнена, що виграю. Раніше ми боролися з нею – і на тренувальних зборах, і на змаганнях. Але водночас я розуміла, що це дуже незручна мені суперниця. Вона висока, бореться до кінця, просто так вона би не віддала мені перемогу. Я це розуміла. Коли виходила на килим, в мене було дуже сильне хвилювання. Я розуміла: або беру ліцензію, буду щаслива, задоволена і буду ще боротися за «бронзу» або залишуся ні з чим і вся тривала підготовка буде даремною. Це розуміння ще більше навіювало хвилювання. По сутичці було видно, що я діяла обережно, намагаючись мінімізувати ризик. І довела до того, що за 15 секунд до кінця програвала з різницею в один бал. Але, на щастя, зробила прохід в ноги і перемогла.

– Коли прозвучав фінальний гонг, усвідомлювала, що виграла чи побачили переможний рахунок вже на табло?
– Я знала, що виграла. Але я була настільки втомлена, що не розуміла, що робиться. Мені не хотілося ні радіти, ні плакати. Це був надзвичайно складний момент, я рада, що витерпіла і змогла перемогти.

– І після таких важких в емоційному плані сутичок ти вийшла проти казашки Валентини Ісламової у бронзовому фіналі. Торік на чемпіонаті світу в Будапешті (Угорщина) ти її перемагала з рахунком 4:2.
– На бронзовий фінал виходила спокійніше. Було полегшення, що є ліцензія. Але, напевно, всі попередні моменти мене надзвичайно вимотали. Я непогано почала сутичку. На перший період в нас була тактика – не ризикувати, не дати їй дію зробити, а вже в другому у своєму стилі її вимотати щоб в кінці її «добити». Але перед тим, як програла, я технічно неправильно зробила прохід. І вона скористалася цією можливістю, зробила досить вдалу контрдію – кинула мене на чотири бали за дві руки. І, знаєте, я розуміла, що лежу на туше і мені треба виходити. В принципі я вийшла з туше, але вже побачила руку судді, як він ставить її на мат і сигналізує про туше. Але я ж не лежала настільки довго на лопатках щоб давати туше! Тому що, за правилами, мінімум 5-7 секунд, до 10 секунд треба тримати. Я була шокована, тому що занадто швидко дали туше. Утім швидко зрозуміла, що судді просто допомогли господині змагань і що оскаржувати цей момент взагалі немає смислу. Що ж, я втратила свій момент. Звісно, так програвати не хотілося. Надіюся, цей програш буде тільки на чемпіонаті світу, а на Олімпійських іграх такого не повториться.

– В плані досвіду цей чемпіонат для тебе безцінний?
– Так, дуже багато чого взяла для себе. Насправді, це як звичайні змагання, тільки є сильний психологічний тиск. А в іншому ти так само виходиш боротися, так само налаштовуєшся, ті самі суперниці.

– Під час усіх сутичок на чемпіонаті світу в твоєму куті був головний тренер Володимир Євонов. На мою думку, коли тобі секундує твій особистий тренер Андрій Стаднік, ти почуваєшся впевненіше і спокійніше.
– Звичайно, що особистий тренер знає мене більше, ніж головний тренер. Головний тренер на тренуваннях підходить, підказує. Деякі моменти він може знати, але в загальному всю картинку він не знає так, як Андрій Стаднік. І ви, напевно, правильно підмітили, що якби Андрій був на куті, він би стимулював мене своїми підказками.

– Яка ситуація з Андрієм Стадніком? Його викреслили зі списку твоїх тренерів, але ж він був на чемпіонаті. Тобто він не має права бути в твоєму куті?
– Зараз це питання ще вирішується. Його викреслили зі списку тренерів після Європейських ігор, коли стався скандал (під час фінальної сутички, у якій зустрілися дві підопічні Андрія Стадніка, він секундував своїй дружині Марії Стадник, а не Оксані Лівач – авт.). Після того, Андрій зателефонував і повідомив новину, що його просто викреслили зі списків. Ми не розуміли, як далі працювати. На своїх сторінках в мережі «Фейсбук» писали пости на його захист. Адже «Об’єднаний світ боротьби» не забороняє тренеру секундувати спортсменам різних країн. Асоціація спортивної боротьби України на засіданні виконкому перед чемпіонатом світу повністю виправдала Андрія. Ми працюємо, але достеменно не знаємо, що буде далі.

– Якщо Асоціація виправдала Стадніка, то відповідно він міг бути в твоєму куті?
– Це до кінця не вирішено і ускладнювати ситуацію теж не хотілося. Перед виходом на килим Андрій до кінця був зі мною, налаштовував мене і підказував, як тактично боротися.

– Володимир Євонов не ставиться ревниво до таких моментів? Адже він секундує, а головну роботу зі спортсменом виконує особистий тренер.
– Він розуміє, що мені потрібна підтримка особистого тренера. Мені здається навпаки: якщо Євонов підказує мені, то Стаднік може більше ревнувати (посміхається). Його підказка дуже важлива для мене – він знає це.

– Колишній головний тренер чоловічої збірної Руслан Савлохов оцінив виступ вільників, як провальний. В олімпійських категоріях здобута тільки одна медаль Олександром Хоцянівським, а жінки не здобули жодної медалі в олімпійських категоріях. При тому, що в нас така зіркова жіноча збірна.
– Я не скажу, що це провальний виступ. Якщо взяти чоловічу збірну, то минулого року не було жодної медалі на чемпіонаті світу – ні в олімпійській категорії, ані в неолімпійській. Цього разу є медаль, є ліцензія і я бачу, що хлопці показали хорошу боротьбу. А щодо жіночої збірної, то нам не вистачило свіжості, запалу, енергії – надто багато змагань було в цьому році. Аллі Черкасовій зовсім трішки забракло щоб здобути медаль – вона допустила прикрої помилки у бронзовому фіналі. А Юлії Ткач не пощастило з жеребом. В неї сітка була дуже складна – там була новоспечена чемпіонка світу (киргизка Айсулуу Тинибекова – авт.), якій вона програла. І втішну сутичку з японкою Каваї Юкако вона боролася – дуже сильною суперницею. Щодо інших дівчат, то дівчата досить добре виступили. В неолімпійській категорії дебютувала Іра Коляденко. Вона молодець, дуже гарну боротьбу показала до фіналу. А в фіналі, мені здається, вона трошки перегоріла. На мою думку, наша збірна йде в правильному руслі. Перед чемпіонатом світу нам видали гарну форму, було додаткове харчування перед зборами. Є багато таких моментів, які стимулюють. Такі моменти впливають на загальний результат. Звісно, могли виступити краще, але, я думаю, ці всі правильні рухи призведуть до того, що в кінцевому результаті українська збірна покаже в майбутньому кращий результат.

– Ти здобула хоч і не іменну, та все ж олімпійську ліцензію. Можна сказати, ще на один великий крок наблизилася до своєї мрії. Тепер відпочинеш, після чого вже безпосередньо готуватимешся до Токіо?
– Так, зараз відпочинемо, складемо ретельний план на цілий рік. Думаю, багато змагань вже не буде, буквально пару стартів. Робитимемо акцент на фізичній підготовці щоб додати трішки у вазі. Будемо працювати над прийомами. Тобто працюватимемо над тими моментами, де мені не вистачає. Звісно, це і психологічний момент. Адже десь треба спокійніше ставитись до змагань, десь абстрагуватись, не звертати ні на що увагу, тому що Олімпійські ігри – ще більш хвилюючі змагання.

– Що з перебування в Казахстані ще запам’яталося?
– Казахстан – цікава країна. Всі такі привітні, віталися, цікавились, чому ми приїхали в їхню країну. Казахи доброзичливі, до України добре ставились. Одні хлопці запитували, як наш новий президент. Навіть до Казахстану доходять наші новини. Казахстан цікавий ще і своєю культурою. Наскільки зараз сучасний світ, а вони зберігають свою культуру. Ми були в сучасному, новому готелі, але всюди є їхні килими, їхні картини. І навіть Нур-Султан – дуже сучасний, всі сучасні будинки, а всюди все одно відчувається їхню культуру. Дуже мені сподобалося. Думаю, для нас, українців, Казахстан – добрий приклад того, як зберігати свої традиції.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ

Інші новини

ukУкраїнська