До славного ювілею Бориса Володарського

04/04/2021

Незабаром, 10 квітня 2021 року, славний 90-річний ювілей відзначатиме один із досвідчених фахівців гандбольної гри Борис Володарський, життєвий та професійний шлях якого був тісно пов’язаний зі Львовом.

Зараз він мешкає в Ізраїлі й є одним із організаторів традиційних щорічних зустрічей випускників Львівського інфізкульту, які живуть в різних містах держави Ізраїль.

Заступниці голови–відповідальному секретарю відділення НОК України у Львівській області Оксані Вацебі вдалося взяти невелике інтерв’ю для сайту відділення.

– Шановний Борисе Йосиповичу, від спортивної громади Львова вітаємо Вас із прийдешнім ювілеєм і зважаючи на таку знамениту дату просимо кількома словами розказати про те, як склалося життя в іншій країні, як часто згадуєте Львів, український гандбол, суддівські будні в Україні.
– Дуже дякую за привітання до мого Дня народження! Приємно, що земляки не забувають.

Живу тут, а моє серце в Україні, у Львовi. Хоча я родом з Ростова, але вважаю Львів рiдним мiстом. У Львовi здобув вищу освіту у ЛДІФК, одружився, у Львовi народилася дочка, у Львовi розпочалася спортивна кар’єра, згодом став непоганим тренером, навiть союзного рiвня та професiйним арбiтром з гандболу, очолив колегiю арбiтрiв України. В суддівстві все вдавалося якнайкраще, отримав мiжнародну категорiю, обслуговував матчі европейського та світового рівнів.

Важко було в Iзраїлi звикнути до того, що ставлення до тренерської професії тут інакше. А ще незнання мови та й рiвень гандболу тут значно нижчий, нiж в Україні. Хоча в ізраїльських клубах за контрактом грають гандболicти з iнших гандбольних країн та iнодi працюють тренери з-за кордону, але в країні професія тренера не визначена юридично. Обов’язки тренера здебільшого виконують люди, які далекі від спорту, той хто має фінансове підґрунтя, підтримку від батьків спортсменів чи від бізнесу.

Я іноді їздив на міжнародні зустрічі, особливо коли гандбольні матчі обслуговували суддівські бригади з України – з Києва чи Львова. Зверталися до мене за допомогою з федерації гандболу Ізраїлю, обіцяли залучати до роботи, але я пам’ятаю скільки мені вже років.

Назагал моє життя складається непогано, тут дев’ять мicяцiв тепла пора, багато фруктів, овочiв, відпочиваємо на морі, зустрічаємося з друзями, вболіваємо за український спорт, особливо за львівських спортсменів та львівські команди.

В Ізраїлі створено комфортнi умови для пiдготовки спортсменiв з будь-якого виду спорту. Є чудові спортивні бази, стадіони, басейни, ігрові палаци. Але навчальні програми iнституту фiзкультури спрямовуються передовсім на підготовку фахівців з оздоровчої роботи з дітьми та дорослими. Хоча є види спорту, якi мають міжнародні успіхи: дзюдо, художня гімнастика та ін. Баскетбол, футбол – це ті види спорту, якi одержують чималу фінансову підтримку з боку держави. Спостерігаємо стабільні успіхи в баскетболі за рахунок добре впорядкованої системи, але це тільки на рівні дітей, юніорів, молоді. В ігрових професійних клубах грають чимало американських спортсменів, а місцева молодь, в кращому випадку сидить на лавці запасних, тому i збірна виступає в Европi, свiтi не кращим чином.

Вважаю, що в певний момент держава Ізраїль могла б задіяти сотні квалiфiкованих фахiвцiв, яких отримала безкоштовно з колишнього Союзу.

– З висоти своїх життєвих років що би Вам хотілося побажати молодому поколінню спортивної спільноти Львова?
– Хочу побажати львівським спортсменам, львівській молоді успіхів, перемог, щоб найбільше львів’ян взяли участь складі національної збірної команди України в Олімпійських Іграх у Токiо. А ми будемо щиро вболівати!

Бажаю, щоб ми частіше зустрічалися, щоб змогли налагодили дієві зв’язки, мали змогу проводити спортивні майстер-класи, спортивні табори, проводити навчально-тренувальні збори, використовуючи можливості як в Ізраїлі, так i в Україні.

Ще раз щиро дякую усій спортивній та олімпійській спільноті Львова!

Інші новини