Автор: noc

Організатори літніх Олімпійських ігор в Токіо 2020 року можуть використовувати снігові гармати під час змагань для того щоб зробити температуру повітря більш комфортною для глядачів. Про це повідомляє агентство Reuters з посиланням на прес-секретаря оргкомітету Ігор.

Машини, призначені для виробництва снігу, в якості пристроїв для охолодження будуть протестовані в столиці Ігор-2020 під час змагань з веслування на каное 13 вересня.

– Ми плануємо виробити дві тонни снігу в ході випробувань, – заявив співрозмовник агентства.

Машини будуть застосовуватися у випадках, якщо температура перевищить позначку в 30 градусів за Цельсієм.

Олімпійські ігри пройдуть з 24 липня по 9 серпня 2020 року.

Вже цими вихідними, 7-8 вересня, львівська «Галичанка» розпочне боротьбу за Кубок ЄГФ (Європейської гандбольної федерації) сезону 2019/2020 рр.

У межах першого кваліфікаційного раунду Єврокубка «Галичанка» у Львові, в палаці спорту «Галичина», приймає Azeryol Baku (Азербайджан). Початок матчів – 7 вересня (субота) о 19 год., 8 вересня (неділя) о 18 год.

У наступний раунд Кубка ЄГФ проб’ється переможець за підсумком двох ігор. ГК “Галичанка” запрошує львів’ян та гостей міста підтримати нашу команду! Вхід на ігри – безкоштовний.

Головний тренер Тетяна Штефан розповіла, що «Галичанка» бере участь у Кубку ЄГФ як найсильніша команда українського жіночого гандболу. П’ятиразові поспіль чемпіонки Суперліги (сезони 2014/15, 2015/16, 2016/17, 2017/18 та 2018/19 рр.), триразові тріумфаторки Кубка України (2016, 2017, 2019 рр.) та незмінні володарки Суперкубка України (розіграш жіночого Суперкубка проходить щорічно з 2016 – і постійно його вигравали львів’янки). Отож, «Галичанка» виборола усі можливі трофеї вітчизняного гандболу.

Крім всеукраїнської арени «Галичанка» випробує себе і на європейській. Загалом «Галичанка» грає у Єврокубках ще з 1993 року, зокрема, головна наставниця львів’янок Тетяна Штефан брала участь у кількох сезонах. Але власне ті гандболістки, які зараз є у «Галичанці», свій єврокубковий шлях розпочали у сезоні 2013/14 рр. Тоді пробилися до півфіналу Кубка Виклику – третього за важливістю європейського клубного турніру серед жінок. У Кубку Виклику 2014/15рр. «Галичанка» також досягла півфіналу.

У Кубку ЄГФ, який є рангом вищий від Кубка Виклику, «Галичанка» дебютувала у сезоні 2015/16 рр., дійшовши до третього раунду. І вже третій сезон поспіль, починаючи з 2017/18 рр., «Галичанка» – єдиний представник України у жіночих Єврокубках!

Гандболістки «Галичанки» невтомно готувалися і прагнуть перемоги. Дівчата звернулися до вболівальників, наголосивши, що їхня підтримка потрібна як ніколи.

В середині серпня у Львові відбувся психологічний тренінг для атлетів елітної групи, учасниками якого стали представники стрільби з лука, карате, велоспорту і пауерліфтингу. Це був перший офіційний захід Центру спортивної психології, ідея створення якого визрівала близько п’яти років. Про це в інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області розповіли керівники Центру, спортивні психологи Тетяна Грищенко і Зоряна Семеряк.

Зоряна: Я працюю тренером з фехтування багато років, тому знаю, що на сьогодні у підготовці спортсменів недостатньою є психологічна складова. З Танею ми познайомилися п’ять років тому і відтоді разом працюємо у Львівській академії фехтування. Упродовж цих років ідея у нас назрівала і врешті ми створили Центр спортивної психології. В принципі психологи в Україні є і їх дуже багато, але власне спортивних психологів, які би допомагали спортсменам вдосконалювати свою підготовку ще й з точки зору психології, обмаль. І ми вирішили зайняти цю нішу, розвиватися в цьому напрямку. Власне тренінг з елітними атлетами 15 серпня був першим кроком до цього. Наш старт відбувся на тому тренінгу. Ясна річ, що для нас це було дуже відповідально. Важливо було щоб це спортсменам, як кажуть, «зайшло». І радує, що інформація, яку ми подали, була їм потрібна. Вони запитували, коли буде наступний тренінг – це було, як бальзам на душу. Це надало нам більше впевненості, що це треба робити. Ми зробили перший крок в правильному напрямку, це треба розвивати і воно буде корисним для спортсменів.

Тетяна: Це був перший наш захід і ми не знали, який емоційний фон буде в нашої групи. І коли спортсмени нам ставили запитання, коли була нормальна взаємодія, – це дійсно для нас було приємно. Ми переконалися, що спортсмени потребують цього. Завдяки Зоряні я мала можливість спостерігати за фізичною підготовкою спортсменів, я мала досвід спостереження за спортсменами під час змагань і я бачила в них страх, тривожність. Від цього їхні фізичні показники знижувалися. І коли ми це все структурували, нам захотілося щоб у Львові був такий центр, який би міг забезпечити психологічний супровід спортсменів до змагань. Для них це важливо, ми це зрозуміли в практиці.

– Я, до речі, за декілька днів до тренінгу брав інтерв’ю в його учасника, члена збірної України зі стрільби з лука Сергія Макаревича. Він мені казав, що подав заявку на тренінг і був радий, що її затвердили. Відповідно, спортсмени записувались самі, оскільки потребують від психологів допомоги. Очевидно, ви побачили їхню зацікавленість. Що саме їх найбільше цікавило? Яка саме допомога?
Тетяна: Під час змагань у спортсменів змінюється емоційний стан, тому ми обрали темою тренінгу: «Емоційний стан», а підтемою: «Принципи і концепції саморегуляції». Ми хотіли донести спортсменам, що вони можуть навчитися самі себе регулювати, відчувати, впізнавати свої стани, розпізнавати їх, класифікувати і мати техніки в арсеналі для того щоб це долати. У спортсменів м’язова система проходить певну підготовку. Рівноцінно і в психології: для того щоб досягнути певного рівня саморегуляції, потрібен час щоби натренувати ці реакції. Думка породжує фізіологічні стани. Думка запускає певну ендокринну, лімбічну систему. І м’язові волокна реагують. Тобто змінюючи думку, налаштування, візуалізацію, свою внутрішню установку, можна і стабілізувати себе фізіологічно. Під час тренінгу ми подали спортсменам цю інформацію. А надалі будемо формувати невеликі групи для того щоби навчити спортсменів тренувати свою психологію, свій внутрішній стан. Я спілкуюся зі спортсменами і дуже часто вони мені говорять: «Я не знаю, що відбулося, але в мене були ватяні ноги, ватяні руки» або «Я був дуже напружений». І йде внутрішня установка: «Я не можу впоратись, цього разу я не виграю, цього разу я не зможу». Це і буде основною причиною того, що людина на якомусь певному етапі змагань може здатися. Психологічно здатися, маючи гарну фізичну підготовку.

Зоряна: Насправді ТОПи мало чим відрізняються між собою в плані фізичної підготовки. Різниця в тому, що на змаганнях деколи чогось трішки не вистачає. А чого саме? Того, що ти не впорався зі своїми емоціями, не приборкав себе, не налаштувався правильно для того щоб перемогти. Тому виникла ідея розвивати цей напрямок, допомогти нашим спортсменам в цьому напрямку. Спортсмени, особливо елітні, мають чітку ціль. Багато з них готується до відбору на Олімпійські ігри. Вони об’єднані одною метою, вони бачать чітко шлях. Але на тому шляху десь є перешкоди, зокрема в психологічній підготовці. І кожен з них на тренінгу шукав власне той ключ, як з тими перешкодами впоратися.

– На тренінгу, крім теоретичних знань, ви надавали ще якісь практичні поради…
Тетяна: Коли ми готувалися до тренінгу, розуміли, що важливо спортсменам донести не лише теорію, але й практику – як вони це можуть зробити. Тому що теорію можна почитати в книжці чи в Інтернеті. Але відчути це можна на тренінгу – з людиною, тренером, яка це вміє робити. Ми запропонували спортсменам техніки із візуалізації, щоб на фізіологічному рівні відчувати думки.

Зоряна: Під час тренінгу ми проробили дві групові техніки та одну індивідуальну. Ми бачили, що спортсмени реагують, що вони включаються, пізнають цю вправу, на себе приміряють. Пішла нормальна реакція. Це для нас було важливо – значить ми правильно підібрали техніки власне для спортсменів. Нам була цікава думка наших спортсменів. В мережі фейсбук дехто писав відгуки, вони були позитивні. Пригадую в коментарях Віктору Гладкому писали: «Ну спробуй тепер погано виступити на чемпіонаті світу!» І він, до речі, виграв чемпіонат світу після цього. В іншому коментарі він написав, що було “досить цікаво”. Для нас це було дуже приємно.

– В Україні на слуху такі спортивні психологи, як Андрій Колосов, Марина Мосьпан. Більше й не назву. Вони надають психологічний супровід провідним спортсменам протягом тривалого часу. Чи плануєте щось подібне і ви?
Зоряна: Ми розпочали роботу Центру спортивної психології за підтримки управління молоді і спорту Львівської міської ради. Ще не погодили повністю подальшу програму, кількість тренінгів, теми. Мені дуже подобається фраза «Львів – спортивна столиця». Ми хотіли б зі свого боку включитися в процес підготовки наших провідних спортсменів до Олімпійських ігор в Токіо і підсилити його. Ясна річ, що крім тренінгів, різноманітних воркшопів, ми будемо здійснювати й індивідуальний супровід спортсменів, якщо буде в цьому потреба.
Ми створили Центр спортивної психології для того щоб він був помічним – як для спортсменів-аматорів, спортсменів-початківців, дітей, так і для спортсменів високого класу, здійснюючи психологічний супровід у їхній підготовці. В майбутньому підготуємо тренінг і для тренерів. А при нагоді запрошуємо вподобати сторінку Центру спортивної психології у фейсбуці, де з нами можна зв’язатися.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ

В Ріо-де-Жанейро (Бразилія) завершився заключний, четвертий етап Кубка світу з кульової стрільби, на якому було розіграно 10 комплектів нагород. Збірна України з однією срібною медаллю посіла у підсумку 7-е місце в загальнокомандному заліку. Першими стали представники Індії (5 золотих, 2 срібні, 2 бронзові нагороди), другі – китайці (1, 2, 4), треті – хорвати, британці і німці (по 1, 1, 0), шості – угорці (1, 0, 0), повідомляє Укрінформ.

Єдину медаль у складі збірної України здобула чернігівчанка Олена Костевич, яка стала срібним призером у стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів. За крок до п’єдесталу у цій вправі у чоловіків зупинився Олег Омельчук з Рівного – 4-те місце у фіналі.

Четвертий результат також показала одеситка Анна Ільїна – у стрільбі з малокаліберної гвинтівки на 50 метрів з трьох положень. Олімпійському призеру у цій вправі донеччанину Юрію Сухорукову не вистачило 1 очка для виходу у фінал – 10-е місце.

Львів’янин Володимир Пастернак фінішував 12-м у швидкісній стрільби з малокаліберного пістолета на 25 метрів, а срібний призер Олімпіади Сергій Куліш з Черкас посів 24-е місце серед 88-ми учасників стрільби з пневматичної гвинтівки на 10 метрів.

Костевич і Ольмельчук стали восьмими у стрільбі з пістолета в міксті.

Фінал Кубка світу з кульової стрільби 17- 24 листопада прийматиме Путянь (Китай).

В ніч проти неділі найкращий український боксер, чемпіон світу за версіями WBA і WBO у легкій вазі Василь Ломаченко додав до своєї колекції ще й пояс WBC, який виборов у бою з британцем Люком Кемпбеллом. Бій пройшов на території останнього – в Лондоні – і завершився перемогою за одноголосним суддівським рішенням уродженця Білгород-Дністровського, що на Одещині. Для сайту відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області цей бій коментує голова відділення Юрій Турянський – великий шанувальник боксу, який у студентські роки займався цим видом спорту під керівництвом одного з найтитулованіших вітчизняних фахівців, багаторічного головного тренера національної збірної України, львів’янина Дмитра Сосновського.

– Юрію Івановичу, чи змогли переглянути поєдинок Василя Ломаченка проти Люка Кемпбелла?
– Звісно, дивився бій у прямому ефірі, незважаючи на пізній його початок (він розпочався після опівночі), вболівав за Василя і щиро радів його перемозі. Ломаченко, як завжди, показав свій надзвичайно високий клас. Ми можемо тільки пишатися тим, що Україна має такого видатного спортсмена, який прославляє її своїми перемогами. Ломаченко – особливий, він демонструє для світу, що українці – це нація переможців.

– Мабуть, як і більшість уболівальників, очікували, що Ломаченко нокаутує свого суперника?
– Так, сподівався на це, але, не вийшло. Попри це, перемога досягнута, третій пояс здобутий, тому анітрохи не розстроївся, що довелося рахувати суддівські записки. Найголовніше, що Василь упритул наблизився до своєї цілі – як ми знаємо, він прагне здобути ще один титул IBF для того щоб стати абсолютним чемпіоном світу. До цього рукою подати. Так виглядає, що вже у першій половині наступного року Ломаченко може отримати шанс провести об’єднавчий бій з чемпіоном IBF і в разі перемоги (в чому я не сумніваюся), стати другим українським боксером (після Олександра Усика) – абсолютним чемпіоном світу.

– Як вважаєте, чому не вдалося нокаутувати Кемпбелла?
– Треба розуміти, що легка вагова категорія, у якій зараз боксує Ломаченко, не є його природньою, він значно менший за суперників. Ви ж бачили, наскільки Кемпбелл переважав Ломаченка у габаритах. Тому нокаутувати цих здорових хлопців Василеві все важче. Попри це, Ломаченко був дуже близький до того щоб завершити бій достроково. У п’ятому раунді суперника врятував гонг, а в одинадцятому британець побував у нокдауні, але Василь його не став добивати. Можливо, і треба було його тоді не відпускати. Попри це, Василь впевнено здолав грізного суперника, олімпійського чемпіона Лондона-2012 у нього на Батьківщині і підтвердив статус найсильнішого боксера світу незалежно від вагової категорії.

– Два місяці тому у Львові побували брати Клички і взяли участь у нагородженні найкращих спортсменів місяця на Львівщині. Можливо, маєте бажання запросити до Львова і Василя Ломаченка?
– Хороша ідея. Я контактую з командою Василя, зокрема, з його батьком Анатолієм Миколайовичем – геніальним тренером, одним із найкращих у світі. При нагоді обов’язково подумаю над такою ідеєю і запрошу батька й сина Ломаченків до Львова.