Автор: noc

Всесвітня федерація карате (WKF) оновила олімпійський рейтинг, який визначить, хто кваліфікується на дебютні для карате Олімпійські ігри 2020 року в Токіо. Згідно з цим рейтингом, четверо найкращих у кожній олімпійській категорії, а також один представник країни-господаря Ігор, отримають право участі в Олімпіаді.

Успішний виступ на третьому етапі Прем’єр-Ліги Karate1 2020, який минулого тижня відбувся в австрійському Зальцбурзі, львівського атлета Станіслава Горуни (здобув “срібло” у чоловічому куміте до 75 кг), дозволив йому обійти свого головного конкурента зі США Томаса Скотта і посісти прохідне на Олімпіаду, 5-е, місце. У вихованця львівського тренера Антона Нікуліна 5707.5 балів. Четвертим іде японець Кен Нішімура (6112.5), третім – азербайджанець Рафаель Агаєв (7005), який за підсумками австрійського етапу Прем’єр-Ліги гарантував собі здобуття олімпійської ліценції. Відтак Станіславові Горуні фактично необхідно тільки втримати 5-е місце. Лише один суперник може його перегнати – це згаданий Томас Скотт, у якого 5047.5 балів.

Найближчий етап Прем’єр-Ліги Karate1 2020 пройде у столиці Марокко Рабаті з 13 до 15 березня. Побажаємо Станіславові успішного виступу і наблизитися до здобуття першої олімпійської ліцензії в історії львівського карате.

За підсумками недавнього чемпіонату України з біатлону серед юніорів і юніорок, який відбувся на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ в с.Яворів Турківського району, тренерський штаб збірної України сформував склад на юніорський чемпіонат Європи. Він пройде з 11 до 15 березня в автрійському Гохфільцені.

Україна буде представлена п’ятьма юніорами і п’ятьма юніорками. У складі є представниця Львівщини Юлія Городна, яка на юніорському чемпіонаті України здобула срібну (індивідуальна гонка) і бронзову (в естафеті) медалі.

Додамо, що на юніорському чемпіонаті Європи буде розіграно вісім комплектів медалей в індивідуальних гонках, спринті і гонках переслідування, а також у змішаній естафеті та одиночному міксті.

Відомий львівський тренер з карате, головний тренер національної збірної України з карате, Заслужений тренер України Антон Нікулін, який виховав плеяду відомих майстрів, серед яких – Станіслав Горуна, Галина Мельник, Катерина Крива, удостоєний звання “Кращий тренер року”.

Нагородила відповідним дипломом львівського фахівця Українська федерація карате. Підписав документ попередній президент Федерації, який недавно очолив Державне агентство спорту, Сергій Левчук.

9 березня о 18:45 у Київському національному театрі оперети відбудеться ХIV щорічна Всеукраїнська урочиста церемонія нагородження «Герої спортивного року» (початок роботи червоної доріжки, інтерв’ю зі спортсменами з 17:30).

«Герої спортивного року» – це національний «Спортивний Оскар», покликаний визначити та нагородити кращих спортсменів, тренерів, команди та фахівців з усіх видів спорту.

Цьогорічними героями стануть ті, хто впродовж року тріумфував на світових, європейських спортивних аренах, гідно захищаючи кольори національного прапору України.

Олімпійські чемпіони і призери всіх часів, тренери і спортивні фахівці, діячі культури і мистецтв зберуться разом на культурно-спортивне свято, щоб разом вшанувати найкращих у 2019-му.

Дізнайтесь першими імена «Героїв спортивного року» і на власні очі побачте переможців у 12 номінаціях! З претендентами на перемогу можна ознайомитись за посиланням: http://noc-ukr.org/news/19748/

Для висвітлення вищезазначеної події необхідно:
протягом 2-3 березня акредитуватися за телефонами:
379-12-89 або 050-338-72-45 (Катерина)

Отримати запрошення після попередньої акредитації можна буде:
6 березня з 10:00 до 15:00 за адресою: вул. Хорива, 39-41 (прес-служба НОК).

НОК України

Вчора, 1 березня, у польському Вроцлаві завершився 50-й чемпіонат Європи з кульової стрільби із пневматичної зброї з 10-ти метрів серед дорослих і юніорів U-20. В заключний змагальний день, зокрема, були розіграні комплекти медалей серед команд чоловіків і команд жінок у стрільбі з пістолета. Львівські пістолетники Павло і Юлія Коростильови у складі своїх команд не потрапили у медальний залік.

Чоловіки Павло Коростильов, рівнянин Олег Омельчук і киянин Віктор Банькін не відібрались до фінальної четверки і в підсумку посіли 5-е місце.

Жінки Олена Костевич з Чернігівщини, Поліна Колеснікова з Дніпропетровщини та Юлія Коростильова також не відібралися до фінальної четвірки і зайняли 7-е місце.

З 26 до 28 лютого у Вінниці відбувся чемпіонат України зі спортивної акробатики серед дорослих спортсменів. На участь у змаганнях заявилися 9 команд з областей України та м.Києва, загальна кількість – 144 учасники. Серед них були і восьмеро вихованців Дрогобицької ДЮСШ ім. І.Боберського (тренери: Оксана Жгута, Сергій Дмітрієв).

Тріумфально на цих змаганнях виступила жіноча пара Олександра-Марія Табачинська/Юлія Пилип’як, яка здобула три золоті медалі у балансовій і динамічній вправах та у багатоборстві. Відтак дівчата стали абсолютними переможницями чемпіонату України.

Вдало виступили й інші дрогобичани. Так, чоловіча група у складі Андрія Чепелюка, Тараса Орищака, Назара і Ростислава Стецівих виборола дві срібні та одну бронзову медаль. Змішана пара Анастасія Семенович/Богдан Іваник завершили виступ із п’ятим результатом.

Додамо, що це був один із найважливіших внутрішніх стартів перед чемпіонатом світу, у якому дрогобицькі акробати візьмуть участь у травні в Женеві (Швейцарія).

Спортивна акробатика є неолімпійським видом спорту, який включено у програму Всесвітніх ігор, і відноситься до складно-координаційних видів спорту.

1 березня в Чернігові завершився чемпіонат України з настільного тенісу. Дуже сильно виступила на головному вітчизняному старті 21-річна Соломія Братейко, яка здобула дві золоті медалі.

В особистих змаганнях вихованка паралімпійського чемпіона 2016 року Віктора Дідуха на шляху до фіналу “насухо” 4:0 перемогла чотирьох своїх суперниць, а у фіналі з рахунком 4:2 переграла Тетяну Біленко (Сорочинську) – супердосвідчену харків’янку, учасницю трьох Олімпійських ігор.

Ще одне “золото” Соломія виграла в парних змаганнях сереж жінок разом з киянкою Веронікою Гуд. У фіналі дівчата здолали харківсько-київську пару Тетяна Біленко (Сорочинська)/Євгенія Васильєва (Созонюк).

В Тарту (Естонія) завершився другий етап Гран-Прі з художньої гімнастики Miss Valentine Grand Prix 2020 Tartu. Львів’янка Христина Погранична виступила у всіх чотирьох фіналах і зуміла вибороти бронзову медаль у вправі з м’ячем, поступившись росіянкам Аріні Аверіній і Катерині Селезньовій.

Також Христина Погранична посіла 6-те місце у вправі зі стрічкою і 8-ме – у вправах з булавами та обручем.

Ще одну бронзову медаль у складі збірної України виграла киянка Влада Нікольченко – у вправі з булавами. А тріумфаторкою сьогоднішнього дня стала Аріна Аверіна, яка перемогла у вправах з обречем, м’ячем, булавами і стрічкою. Вона також перемогла вчора у багатоборстві.

Додамо, що у багатоборстві Христина Погранична зайняла 7-ме місце, Влада Нікольченко – 10-те.

Минулого тижня в Сумах відбувся чемпіонат України з легкої атлетики в приміщенні, який став тріумфальним для уродженки с.Скоморохи, що на Сокальщині, Оксани Райти. Бронзова медалістка І Юнацьких Олімпійських іграх 2010 року в Сінгапурі стала чемпіонкою України з бігу на 3000 метрів з перешкодами («стипль-чез»), до того ж зі своїм особистим рекордом – 10:13.68. Останнім часом Оксану переслідували травми, які не давали їй повністю розкритися. Тепер вона нарешті здоровою розпочинає сезон і має на нього великі надії. Про все – в інтерв’ю.

– Оксано, вітаю з перемогою! Попередній раз ти вигравала зимовий чемпіонат України три роки тому – у 2017-му. Відтоді більше зосередилась на бігу на середні дистанції, кросах. Свою коронну дистанцію 3000 м з перешкодами практично не бігала. А тут на чемпіонаті України повернулася до цієї дисципліни – і дуже вдало. Пробігла з особистим рекордом, здобула золоту медаль.
– Однією з причин того, що я не бігала 3000 м з/п, була зміна тренера. Але найбільшою причиною було те, що мене супроводжували травми протягом цих двох-трьох років. Виходило так, що майже всю зиму я пропускала, на весну-літо відновлювалася і не встигала набирати форму. Тому що до стіпелю («стипль-чез») і до стадіонних змагань потрібно більше готуватися, ніж до якихось вуличних пробігів. І, слава Богу, що цього року в мене нарешті не було ніяких травм і тому була змога виступити на чемпіонаті України в приміщенні. Та ще й виступити добре. Так що я дуже рада.

– Чому змінила тренера?
– Все до того йшло. В нас були деякі конфлікти з тренером (Михайлом Сташківим – Авт.). Всі знають, що Михайло Володимирович непроста людина. Напевно, настав час розійтись. Кілька людей тоді пішло від нього. Я у нього постійно виступала у бігу на 3000 м з/п і все. Мені хотілося спробувати себе ще в чомусь. А найголовніше, що в мене не йшов результат. Мені здавалося, що із зміною тренера в мене таки вийде зрушитись з місця і показати результат.

В принципі я вигравала 3000 м з/п, але я стояла на тому самому місці. Як такої конкуренції, коли я виступала, не було. Були дівчата, але вони були на дві-три голови сильніші від мене, і з ними змагатися я не могла. А коли їх не було, тоді я і вигравала. Таким чином я приносила очки Львівщині і в принципі це і задовольняло потреби, які від мене вимагались. Але мені хотілось більшого, хотілось показати результат на якихось інших дистанціях. Зараз я тренуюсь під керівництвом Олега Лещишина. Це молодий тренер, він спеціалізується більше по довгих дистанціях, бігав марафони. Тренує він ще в «Інваспорті» у Львові. В нього, зокрема, тренується Роман Павлик (чотириразовий Паралімпійський чемпіон 2008 та 2012 років – Авт.).

В Олега Лещишина тренуюся з 2017 року. І тоді я перестала виступати в 3000 з/п. Збільшились об’єми тренувань, навантаження, мій організм не був до того готовий і почались травми. Ми ніяк із ним не могли закласти базу взимку і от так от провели два-три роки із травмами.

– Скільки часу тривав підготовчий етап до цього чемпіонату України в Сумах?
– Безпосередньо до нього я не готувалася. Ми з тренером закладали базу, адже готуємось на літо. В Сумах, не форсуючи підготовки, хотіли подивитись, на що я здатна саме тепер. Це чемпіонат України, виходить головні змагання, але багато спортсменів взимку можуть їх пропускати. Для мене це був контрольний старт. Зима насправді показувала, чи буду я влітку бігти стіпель.

– І показала, що будеш…
– Так, я навіть здивувалась, тому що останні два тижні підготовка зовсім не йшла, був збій по плану, я тренувалась по одному разу на день. Думала, що там погано виступлю. Але таке інколи буває, що не готуєшся, а виходить краще, ніж коли спеціально готуєшся.

– На чемпіонаті України ти бігла першою практично всю дистанцію, потім незадовго до фінішу тебе перегнала одна суперниця, і вже на самому фініші ти її випередила і фінішувала першою. Як загалом пройшла для тебе дистанція?
– Коли я виходила на старт, трошки боялася, тому що бар’єри ми не відпрацьовували – побігла на них лише два рази. Я не знала, чого очікувати і як я взагалі себе поведу по дистанції. Трошки впевненості мені дало те, що я за день до того виступала на 3000 метрів (без перешкод – Авт.) і в принципі я знала, на який результат можу розраховувати, тому що між бар’єрами (3000 м з/п – Авт.) і гладкою трійкою (3000 м – Авт.) зазвичай від 25 до 30 секунд різниці. Не була впевнена, що потраплю взагалі в призи, тому що четверо дівчат показали сильний результат на гладкій трійці.

Мені вдалося, як ніколи, добре стартувати, ніхто мене не обганяв. Я лідирувала і ніхто не хотів мене обганяти, всі пристроїлись за мною. Бігла в комфортному для себе темпі. Трохи берегла сили, щоб їх вистачило на фініш, тому що я знала, що дівчата будуть фінішувати. За два кола до фінішу я пропустила дівчинку вперед і трималася за нею. А в певний час подумала: «Ну все, останнє коло. Оксано, фінішуй. Маєш сили». І якраз добре, що останній бар’єр я краще перейшла, ніж ця дівчинка, і зробила фінішний спурт на останні 40 метрів. Чесно, я думала, що буде більша боротьба від дівчат.

– Коли побачила рекордний час, була здивована чи очікувала приблизно такий результат?
– В принципі я очікувала 10.15-10.16 хв, хоча не була впевнена, як піде по бар’єрах, оскільки я їх не відпрацьовувала. Але розраховувала на такий час, можливо, і трошки швидший. Тому що насправді цей результат не є конкурентноздатним на європейському рівні. Для України, можливо, на даному етапі, взимку, це достатньо, але завжди хочеться не просто виграти чемпіонат України, якісь бали заробити бали. Хочеться вже виходити на європейський рівень. І як сказав головний тренер збірної України Сергій Романчук, що я ще не реалізувала себе на цій дистанції. Так, мені хочеться все-таки реалізувати себе. Я не бігала кілька років цю дистанцію, не тренувала бар’єри і все-таки відчула, що це моя дистанція. Мені подобається бігти 10 км, 5 км, я хочу також на них показати хороші результати, але найбільше хочу таки на стіпелі реалізуватися повністю.

– Кваліфікаційний норматив на Олімпійські ігри 2020 року – 9.30 хв. Зрозуміло, що від твого результату до цього нормативу дуже велика віддаль. Проте, наскільки реально наблизитися до нього в цьому сезоні?
– Я розумію, що це дуже складно. Мені, звичайно, би дуже хотілось. Було б неправильно сказати, що я б не хотіла спробувати, бо в кожного спортсмена є мрія потрапити на Олімпійські ігри. Результат насправді є високим для України, потрібно бігти по рекорду України щоби хоча б виконати норматив на Олімпійські ігри. Мені здається, від України реальний шанс потрапити на Олімпіаду є в Наталії Стребкової. Вона дуже сильна спортсменка.

– Після чемпіонату України вона заявила, що хоче повернутися в стипль-чез.
– Так, і якщо вона це зробить, я буду дуже рада, тому що на Олімпіаді може бути представниця з України. Я за нею вболіваю. І, звичайно, вболіваю за себе. Мені би хотілось також поборотися, тому що сказати, що я не хочу, і що в мене немає можливостей, що я в себе не вірю – це не правильно. Треба боротися, будувати плани, треба брати якнайвищу планку і намагатися до неї дотягнутися.

В мене все буде побудовано так щоб показати результат весною і влітку. Для цього потрібно багато зборів і багато зборів, проведених в горах. Як показує практика, багато спортсменів зараз просто живуть на зборах в горах. Хтось їде в Кенію, хтось в Киргизстан. Без гір зараз не обійдешся. Планували в Туреччину, але там погода буде не дуже сприятлива і наша група, з якою я збираюсь їхати, змінила плани і ми невдовзі їдемо в Киргизстан на тренувальний збір. Після того планую поїхати на нижчі гори в Україні. Дай Боже, щоб проведена робота була вдалою і тоді буде результат.

Весною планую взяти участь в чемпіонаті України з бігу на 10000 метрів. Будуть ще чемпіонат України, Кубок України, командний чемпіонат України – на цих змаганнях якраз буду пробувати показувати результат. Можливо, будуть якісь міжнародні старти за кордоном.

– 5 березня тобі виповниться 27 років. Скільки в тебе ще є мотивації, бажання, сил виступати? Скільки собі ще даєш часу щоб вийти на той рівень, який ти хочеш?
– Взагалі хочу бігати стільки, скільки зможу. А от щоб піднятися до того рівня, який я хочу, вже давно був час, давно була пора. На жаль, не складалося. І перед Новим роком я дала собі обіцянку, що цей рік буду робити все можливе щоб піднятися все-таки на хороший рівень. І якщо мені це не вийде… Ні. Я буду боротись до останнього. Напевно, це була погана ідея давати собі рік. Але рік починається добре. І я все-таки маю великі надії, що цього року все буде гаразд.

– Є думка, що стипль-чез – чи не найважча дисципліна легкої атлетики. Згідна з таким визначенням?
– Кожна дисципліна важка по-своєму. Так, стіпель має свої особливості, але якщо відпрацьовувати техніку і бути готовим до неї, то не так і складно.

– Оксано, давно з тобою не робили інтерв’ю для «Вісника». Розкажи, як пройшли останні роки поза легкою атлетикою? Що нового у твоєму житті?
– Закінчила два університети – Львівський державний університет фізичної культури і НУ «Львівська політехніка» (спеціальність – публічне управління та адміністрування). Вдячна університетам за здобуту освіту, за те, що вони мені допомагали. Але я відчувала себе вічним студентом і, слава Богу, що це все закінчилося. Зараз в мене є час виключно для легкої атлетики і зараз мене ніщо не відволікає.

– Ти сама з Сокальщини. Де мешкаєш у Львові?
– Так, я з села Скоморохи, що біля Сокаля. Почала займатися легкою атлетикою в Сокалі, зараз проживаю у Львові. Винаймаю житло, тому що не маю можливості придбати свого.

– В особистому як справи, якщо це не секрет?
– Ні, не секрет. В мене є хлопець, ми вже півтора року разом. В нас все гаразд. Особисте життя є (Сміється). Наступні питання будуть від батьків: «Коли весілля?». А потім: «Коли діти?» (Сміється).

– Можливо, маєш бажання доповнити нашу розмову чимось, що є важливим у твоєму житті?
– Мені здається, в моєму житті важливим є не здаватися. І важливо себе реалізувати, тому що якщо про щось мрієш, якщо це справа твого життя, то як би важко не було, скільки би не було перешкод, важливо не здаватись і боротись до кінця, аж поки доб’єшся свого. Яскравим прикладом є Дмитро Дем’янюк (львівський стрибун у висоту – Авт.). В нього травма на травмі, але він не здається, бореться до кінця і це хороший приклад для мене.

– Для себе ти можеш бути також прикладом. 2010 року тобі також дуже не просто було відібратись на І Юнацькі Олімпійські ігри в Сингапурі.
– Так. Хоча знаєте, мені зараз здається, що коли дивлюсь назад, це було важко, але юнацький спорт набагато легший, ніж дорослий. В юнацькому віці половину справ за тебе роблять тренер, батьки, організації, федерації. А коли ти вже входиш у дорослий спорт, тобі потрібно більше думати самому – за своє життя і свою спортивну кар’єру. В цьому сенсі юнацьких спорт легший, ніж дорослий. І головне – не форсувати події в юнацькому спорті.
Василь ТАНКЕВИЧ, тижневик “Вісник” (Червоноград)

У свій день народження титулований львівський каратист Станіслав Горуна в поєдинку за “золото” на третьому етапі Прем’єр-Ліги Karate1 2020 в австрійському Зальцбурзі поступився лідерові олімпійського рейтингу у чоловічому куміте до 75 кг, іранцеві Бахману Асгарі. Рахунок у фіналі – 3:0.

На шляху до фіналу Станіслав Горуна почергово переміг кіпріота, іранця (Асіабарі), а у поєдинку за перше місце в пулі виграв у італійця Луїджі Буса – другого номера олімпійського рейтингу у вазі до 75 кг (Станіслав – №6). У півфіналі ж підопічний Антона Нікуліна (львівський тренер, головний тренер збірної України) переміг угорця.

Додамо, що успішний виступ українця дозволить йому в оновленому олімпійському рейтингу потіснити головного конкурента зі США Томаса Скотта і зайняти 5-те, прохідне на Олімпійські ігри, місце. Але попереду буде ще декілька турнірів, тож розслаблятися в жодному разі не можна.

29 лютого, в передостанній день чемпіонату світу з велосипедного спорту на треку, який відбувається в Берліні (Німеччина), львівська велогонщиця Олена Старікова зайняла 9-те місце в гіті на 500 метрів.

А “золото” здобула німкеня Леа Софі Фрідріх.

Додамо, що в індивідуальному спринті на чемпіонаті світу Олена Старікова не пройшла далі 1/8 фіналу і посіла 15-те місце.

Екс-львів’янка Анна Нагірна в парі з киянкою Ганною Соловей зайняли 12-те місце в медісоні.