Автор: noc

Минулого тижня в Римі (Італія) відбувся чемпіонат Європи зі спортивної боротьби. 22-річна вихованка соснівської школи боротьби Ангеліна Лисак стала бронзовою призеркою цих змагань у вазі до 59 кг. А перед тим відділення Національного комітету України у Львівській області вперше визнало Ангеліну найкращою спортсменкою Львівщини за підсумками січня 2020 року. В перший місяць року вона стала переможницею Міжнародному рейтинговому турнірі Matteo Pellicone 2020 в Італії. В інтерв’ю Ангеліна поділилася враженнями про останні успіхи.

– Ангеліно, ти вперше стала призеркою дорослого чемпіонату Європи. Які відчуття?
– Так, справді, я втретє брала участь у чемпіонатах Європи і вперше здобула медаль. Два роки ставала п’ятою, бракувало зовсім трошки, буквально одного балу, щоб мати медаль такого рівня. Цього разу я налаштовувалась тільки на медаль. Трішки не вистачило мені щоб потрапити у фінал, але я задоволена і тим, що здобула бронзову медаль. Розумію, що є багато ще над чим працювати щоб наступного разу вже була не бронзова, а золота медаль.

– Можеш порівняти свої теперішні відчуття з тими, коли ставала переможницею і призеркою на кадетському, юніорському рівнях?
– Звичайно, це не порівняти з кадетськими, юніорськими відчуттями і з U23, тому що це зовсім інший рівень. І коли вже є медаль з дорослого чемпіонату Європи, то стаєш більше впевненою в собі, підвищується самооцінка.

– Поговоримо про хід чемпіонату Європи. Першу сутичку ти провела з азербайджанкою Ельмірою Гамбаровою і виграла – 10:4. Вона досить серйозна спортсменка, торік стала призеркою чемпіонату Європи і Європейських ігор. Але ти зі старту показала, хто є хто, створила собі комфортну перевагу 6:0. Такою була тактика чи так вийшло?
– Минулого року на чемпіонаті Європи я їй програла у «бронзовому фіналі», тому дуже сильно хотіла взяти реванш, щоб довести, що попередній програш був випадковим. Я дуже хотіла перемогти. А те, що вдалося швидко отримати перевагу – це так вийшло. Просто я мала більше бажання перемогти, ніж вона. І це мені допомогло. Я відразу захотіла виграти в неї з чим більшим відривом.

– Друга сутичка вийшла жахливою. Ти вдруге зустрічалася з молдованкою Анастасією Нікітою і знову програла. Цього разу на туше. Що сталося?
– Коли я їй вперше програла, це було з невеликим відривом, тому що я нічого не пробувала робити. А зараз я їй програла на туше зі свого прийому. Вона в мене виграла тільки на моїх помилках. Вона нічого мені такого не робила. Я просто хотіла робити свої дії, але вона така досить пластична і вона їх перехоплювала. Ми вже з тренером говорили на цю тему. Я трішки не так робила, як повинна була. Але нічого, такі сутички також мають бути – це досвід.

– Вона незручна для тебе суперниця?
– Дуже. Я взагалі з такими не борюсь. Вона дуже пластична і дуже відчуває прийоми.

– Ти була в розпачі, в сльозах після поразки від неї. Як вдалося зібратися і виграти ще дві сутички?
– Я була впевнена, що вона вийде у фінал і я отримаю шанс через втішні сутички поборотися за «бронзу». Зібралася, бо знала, заради чого я поїхала на ті змагання. Тому не було часу, коли плакати і засмучуватись.

– З угоркою проблем не було ніяких?
– Ні. Хоча вона теж хороша спортсменка, торік стала чемпіонкою Європи U23.

– А німкеню вже ти поклала на лопатки. І була дуже рада.
– Знаєте, ніколи не можна недооцінювати суперницю. Я знала, що ця німкеня не є дуже титулована і сильна, але жіноча боротьба дуже непередбачувана і на килимі може статися різне. Можна погано налаштуватись, недооцінити суперницю і через це програти дуже слабенькому. І я себе налаштувала так, що маю вийти і викластись відразу з перших же секунд, показати свою боротьбу і за можливістю зробити свій коронний прийом і виграти в неї.

– Після того, як поклала суперницю на лопатки, ти щиро раділа. Світлина ця, напевно, облетіла весь світ.
– (Сміється) Я взагалі така, що не вмію контролювати свої емоції – і коли радію, і коли плачу. І я, коли тримала суперницю на лопатках, вже тоді раділа (Сміється). Мені здається, це непогана якість – не приховувати свої емоції. Я була щаслива, що буду їхати додому не з порожніми руками.

– Цікавий момент був. Коли ти її дотискувала і кілька разів дивилася на суддю і ніби запитувала, коли нарешті суддя зупинить сутичку.
– Знаєте, коли тримаєш на лопатках, витрачається дуже багато сил і коли не фіксують туше, доводиться ще багато часу боротись. А це був тільки перший період, і я вже втомлена була, бо стільки часу її тримала. І якби ще довелося боротися другий період, то не знаю, як би сутичка далі проходила. Тому так дивилася на суддю. Дивилася повтор цього епізоду – так сміялась з себе. Ніби очима просила: «Дайте вже швидше туше» (Сміється).

– Які наступні старти?
– Чемпіонат України серед спортсменів до 23 років – відбірковий до чемпіонату Європи U23. Він відбудеться за місяць у Харкові.

– Ангеліно, недавно тебе вперше було визнано найкращою спортсменкою місяця на Львівщині. Які були перші емоції?
– Це було неочікувано і приємно. Спочатку ви мені написали, а відразу після вас мені тренер повідомив цю новину, привітав. Чому неочікувано? Бо в нас на Львівщині багато титулованих спортсменів і те, що вибрали саме мене, було дуже приємно. Також приємно, що найкращими тренерами січня стали мої тренери Орест Скобельський і Андрій Кушнір.
Василь ТАНКЕВИЧ, тижневик “Вісник” (Червоноград)

Сьогодні у польському місті Вроцлав стартує чемпіонат Європи з кульової стрільби із пневматичної зброї з 10-ти метрів серед дорослих і юніорів U-20. У заявці української збірної 32 спортсмени: по 16 дорослих і юніорів. Є серед них і п’ятеро представників Львівщини.

Так, у стрільбі з пістолета серед дорослих виступлять Павло і Юлія Коростильови. Серед юніорів змагатимуться Гліб Кігітов і Яна Чучмарьова (обоє – у стрільбі з пістолета) та Андрій Драчук у стрільбі з гвинтівки.

Змагання триватимуть до 1 березня, а перший комплект медалей розіграють 25 лютого.

На чемпіонаті Європи з трьох видів боротьби, який минулого тижня пройшов у столиці Італії Римі, першу медаль у складі жіночої збірної України здобула наша найлегша борчиня – 22-річна львівська спартаківка Оксана Лівач. Підопічна Андрія Стадніка стала віцечемпіонкою Європи у ваговій категорії до 50 кг. Упродовж турніру уродженка Прикарпаття виграла дві божевільні сутички, буквально вигризши перемоги на останніх секундах у туркені і росіянки. Але сили її були не безмежні. У фіналі Оксана поступилася болгарці Міглені Селішці, в якої виграла торік у фіналі чемпіонату Європи. Цього разу у суперниці була значно простіша сітка і вона до того ж провела на сутичку менше, тому зберегла на фінал більше сил. По приїзді до Львова Оксана про все розповіла в інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області.

– Оксано, за жеребом тобі випало провести стартову сутичку на чемпіонаті Європи з туркенею Евін Демірхан, з якою у вас давні рахунки. Зокрема, пригадую, на чемпіонаті Європи 2018 року ти їй поступилася у першій же сутичці з рахунком 9:10.
– Так, тоді я поїхала на свій перший дорослий чемпіонат Європи і зустрічалася з нею в першій же сутичці. Після того тричі її перемагала на різних турнірах.

– Цього разу з нею вийшла надзвичайно драматична сутичка. Перший період ти програвала – 0:2, за 15 секунд до завершення сутички – 2:5, а переможні бали заробила на останній секунді. Кут туркені кинув на килим челендж (спосіб оскаржити суддівське рішення завдяки перегляду спірного моменту в повторі – Авт.), але рішення було незмінним – 7:5 і перемога за тобою.
– Важко коментувати цю сутичку. Вона була першою, я розуміла, що маю вийти і перемогти. Розуміла також, що суперниця буде «гризтися» і просто так перемогу не віддасть. Я не знаю, чому, але вийшла не повністю налаштованою – можливо, через те, що це була стартова сутичка на турнірі. Не можу пояснити цю ситуацію. Я довела до того, що програвала 2:5 і лише на останніх 15-ти секундах нарешті спам’яталася. Навіть перевівши суперницю в партер, я ще програвала 4:5. Глянула на табло – 3 секунди до кінця. Поразка була дуже близько. І я якось перекотила її! Навіть сама від себе не очікувала, що я зроблю цю дію. Думаю, туркеня також не очікувала. Тому вони викинули челендж. Я була впевнена, що вони програють, тому що там було явних два бали. Драматична така сутичка вийшла, навіть не хочеться її згадувати. Слава Богу, що виграла, але більше не хочу щоб доходило до таких моментів.

– Про що думається в такі вирішальні останні секунди?
– В мене була тільки одна думка: «Я зроблю, я зроблю, я зроблю!». Але в такий момент з’являється «кіпіш» – не знаєш, за що зачепитися. Хочеш одне зробити – не виходить, берешся за друге – теж не вдається. Такий сумбур виходить. В таких моментах мені потрібно більше збиратися, а я часом не знаю, що робити, «кіпішую». Але я розумію, що все ж таки треба хоч щось робити і роблю.

– А тренера реально почути в такі секунди?
– Я завжди його чую, завжди підказки його правильні.

– Щось радив він в ці останні 15 секунд чи ти зробила все на інстинктах?
– Мабуть, на інстинктах, але тренер «викричав» цю перемогу, напевно. Кричав: «Давай, давай, роби щось» і таки заставив мене «пробудитись».

– У чвертьфіналі ти перемогла француженку Жюлі Сабаті – 12:2. Проблем не виникало з нею?
– Загалом, не було. Але трішки я затягнула весь процес, тому що могла набагато швидше з нею впоратися. Але впоралася лише на останніх секундах сутички (тоді різниця стала 10 балів і сутичку було зупинено – Авт.). Суперниця спершу мені нічого не давала зробити, зайшла в глибокий захист. Тому я розуміла, що мені її потрібно «пробити» до кінця. І вже на останній хвилині я її, скажімо так, «пробила» і зробила свої чіткі дії. 12:2 в кінцевому результаті рахунок вийшов. В принципі сутичка виявилася менш напруженою.

– Півфінальна сутичка знову валідольна. Ти перемогла росіянку Мілану Дадашеву з рахунком – 9:8, за 15 секунд до кінця поступаючись 5:6. І знову челендж після фінального гонгу.
– Чесно кажучи, в другому періоді я думала, що веду в рахунку. Тому що не зауважила на табло, що їй дали оцінку два бали. Там була в нас така розв’язка: суддя показав без оцінки і я була впевнена, що виграю 5:4. І тут чую крик тренера: «Ти програєш!». Я глянула одним оком на табло: дійсно – 5:6. І на останніх секундах я зробила дію, вона провела контрдію і я ще одну дію після цього. Там дійсно було за що викидати челендж. Я надіялася, що цей останній накат, остання дія і вирішила долю моєї перемоги. Бачила по очах тренера, що він був дуже здивований, що я наробила і до такого довела. Але я справді думала, що веду в рахунку і тому так вийшло, що довела все до останніх секунд.

Коли переглядали повтор, переживала, що судді можуть подивитися на ту ситуацію по-іншому і віддати епізод росіянці. Але суддівство виявилось об’єктивним і правильним. Суперниця буде дуже незадоволена цим рішенням, не хотіла потиснути руку, не хотіла підходити до судді щоб мені підняли руку, як переможниці. Кричала щоб ще раз челендж кинули, щоб ще раз переглянули цю ситуацію. Але я розуміла, що це вже все. Повторно кидати челендж не будуть. Вона була засмучена, а я щаслива, що пройшла у фінал.

– В якому, як і торік, зустрілася з болгаркою Селішку. Як на мене, тебе дуже вимотали попередні сутички і тобі просто забракло свіжості у фіналі.
– Я думаю, це теж зіграло свою роль. Суперниця зайшла в глибокий захист – нічого мені не давала зробити і сама в принципі нічого не робила. Я пробувала, ризикувала зробити якусь дію, а вона просто перехоплювала мої атаки. І коли до кінця сутички залишалося секунд 45, я відіграла два бали, рахунок став 3:5, але на більше мене не вистачило. Болгарка тактично правильно підійшла до сутички зі мною. Та й в мене важкі сутички були. Можливо, в неї трохи прихильніший був жереб, тому вона може і була трішки свіжіша у фіналі. Але говорю це не заради виправдання. Знаєте, як кажуть, не помиляється той, хто нічого не робить, і помилки є для того щоб їх виправляти.

– Є поширене твердження, що відстояти титул важче, ніж його здобути.
– Звісно, на чемпіонові психологічний тягар більший, ти у статусі фаворита, ти маєш захистити титул, виграти у всіх. Я вірила, що мені до снаги вдруге стати чемпіонкою Європи. Трішки потрібно ще десь допрацювати.

 

– Жіноча збірна України здобула 8 медалей з 10-ти. Мабуть, читала дуже схвальні відгуки про ваш виступ.
– Так, команда в нас досить сильна, потужна. Хотіли цього року теж підтвердити звання найкращої команди чемпіонату Європи – минулого року ми перемогли в загальнокомандному заліку. Цього року стали другими – росіянки виставили ще більш потужну команду. Але тим не менше, хочу сказати, що команда в нас надзвичайно сильна, дівчата всі з характером, всі борються до кінця, всі стараються, трудяться, на тренуваннях викладаються. Можу сказати, що це заслуга як тренерів, так і Асоціації спортивної боротьби України, яка підтримує, допомагає. Можна сказати, що зараз гарна атмосфера панує в нашій Асоціації, тому ці всі фактори призводять до того, що хочеться показувати кращі результати.

– Що далі?
– Цього тижня відправляюся на тренувальний збір в Кончу-Заспу – це буде перший етап підготовки до ліцензійного європейського турніру в Будапешті, на якому дівчата ще будуть виборювати олімпійські ліцензії (Оксана Лівач здобула ліцензію торік на чемпіонаті світу в Казахстані – Авт.). Їдемо на тиждень, потім на тиждень повернемося до Львова, після чого знову поїдемо допомагати дівчатам готуватись до ліцензійного турнірі. Які наступні мої змагання у мене? Можливо, я поборюся на чемпіонаті України до 23 років в Харкові наприкінці березня – для підтримки форми.

– Що у твоєму житті зараз є, крім боротьби? Чи до Олімпійських ігор усе відклала в бік?
– Якщо колись я дозволяла собі в інших сферах себе задіювати і займатися різними справами, то зараз я більше абстрагувалася, стараюся не розпорошуватись, тому що етап зараз дуже відповідальний. Тому треба сфокусуватися і йти до своєї цілі. Головний старт – Олімпійські ігри. Зараз все аналізуємо і працюємо над покращенням боротьби. Часу залишилося не так багато, треба виправляти помилки і рухатися далі.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ, відділення НОК України у Львівській області

Сьогодні в с.Яворів, що на Турківщині, на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ, юніори і юніорки змагалися у гонці переслідування (пурсуіт) на чемпіонаті України з біатлону.

Лідера збірної Львівщини Юлію Городну, як і вчора у спринті, підвела стрільба. З 12-ма промахами на чотирьох рубежах вона фінішувала 10-ю. 11-те місце зайняла молодша сестра Юлії – Олена Городна – у неї 7 промахів. А чемпіонкою України стала представниця Київщини Анастасія Расказова. Всього на старт вийшли 24 юніорки.

У змаганнях юніорів чемпіоном України став Владислав Романчич з Чернігівщини, а найкращий із чотирьох львів’ян – Олег Патласов – завершив гонку на 28-у місці. Усього ж стартували 43 юніори.

Світлина: Біатлон майбутнього

Останню медаль у скарбничку команди Львівщини на чемпіонаті України з легкої атлетики, який сьогодні завершився в Сумах, приніс стрибун у висоту Вадим Кравчук. Його результат – 2.24 м і це на 3 см нижче, ніж у переможця – Андрія Ковальова з Херсонщини.

Сьогодні раніше золоті нагороди серед львівських спортсменів здобули: Орися Дем’янюк (Мочульська) – у бігу на 1500 м, а також Оксана Райта і Костянтин Коляда (обоє – у бігу на 3000 з/п). Окрім того, Роман Ростикус виборов “срібло” у бігу на 3000 з/п.

В командному рейтингу збірна Львівщини стала шостою (770 очок). А трійка лідерів наступна: 1. м.Київ (2100), 2. Київська область (1525), 3. Дніпропетровська область (1355).

У рейтингу команд U-23 збірна Львівщини – сьома.

В останній день чемпіонату України з легкої атлетики в приміщенні, який проходить в Сумах, невдовзі після здобуття “золота” Орисею Дем’янюк (Мочульською), львів’яни завоювали ще дві медалі – у бігу на 3000 метрів з перешкодами (стіпль-чез).

Вихованка Дитячої юнацької спортивної школи “Соколяни” (Сокаль) Оксана Райта виграла змагання серед жінок. Бронзова призерка І юнацьких Олімпійських ігор у Сінгапурі 2010 року показала час 10:13.68. Другою стала представниця Київщини Ярослава Ястреб – відставання 67 сотих секунди. Ганна Жмурко з Чернігівщинги виграла бронзову медаль – програла переможниці майже 4 секунди.

А у змаганнях чоловіків перемогу здобув Костянтин Коляда (8:47.88), а срібну медаль виборов Роман Ростикус (9:03.84). “Бронза” у хмельничанина Владислава Мартинюка (9:04.57).

Сьогодні в Сумах завершується чемпіонат України з легкої атлетики в приміщенні. В останній змагальний день першу медаль серед львівських легкоатлетів здобула Орися Дем’янюк (Мочульська).

З часом 4:27.88 вона перемогла в бігу на дистанції 1500 метрів. Найближчу конкурентку вихованка Віталія та Ольги Тарнакіних і Володимира Єретика – сьогоднішню уродинницю, киянку Тетяну Петлюк – випередила на 82 сотих секунди. Третє місце також у киянки Вікторії Ковби – відставання від чемпіонки склало понад дві секунди.

Цікаво, що кваліфікувалася у фінал львівська легкоатлетка тільки з восьмим часом.

Сьогодні у знаменитому біатлонному містечку Обергофі (Німеччина) стартував чемпіонат світу з санного спорту серед юніорів U-20. Змагання завершаться завтра.

В перший день в боротьбу вступили одиночні екіпажі. У змаганнях юніорів Україну представляв львів’янин, недавній учасник ІІІ зимових Юнацьких Олімпійських ігор в Швейцарії Олег-Роман Пилипів і він зайняв 25-те місце. Відставання від переможця – німця Моріца Боллманна – склало 2.809 секунди. Серед юніорок Юліанна Туницька з Тернопільщини стала 24-ю.

Завтра змагатимуться двомісні екіпажі. Україна представлена львів’янами: Даніїл Марциновський/Ростислав Левкович, Вадим Микиєвич/Богдан Бабура і Надія Антонюк/Олександра Мох.

Сьогодні в с.Яворів, що на Турківщині, на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ, стартував юніорський чемпіонат України з біатлону, на якому будуть розіграні медалі в семи дисциплінах. Розпочалися змагання зі спринту серед юніорів і юніорок.

У гонці юніорок стартувало 39 учасниць. Мала шанси на медаль представниця Львівщини Юлія Городна, але її дещо підвела стрільба (5 промахів на двох рубежах) і в підсумку – 5-те місце. Відставання від переможниці Оксани Москаленко з Київщини склало 2:55,2 хв, а від Оксани Коваленко, яка стала третьою – 54 секунди. Для порівняння, харків’янка зробила на два промахи менше.

Молодша сестра Юлії – Олена Городна – з чотирма промахами фінішувала восьмою. Ввідставання від лідера склало трохи більше трьох з половиною хвилин.

У змаганні юніорів чемпіоном України в спринті стар сумчанин Роман Боровик.

Завтра на юніорському чемпіонаті України пройдуть гонки переслідування. Завершиться чемпіонат 29 лютого.