Автор: noc

Срібний призер Олімпійських ігор 2000 року з боксу в Сіднеї львів’янин Андрій Котельник в кінці того ж 2000 року підписав контракт з німецькою промоутерською компанією Universum Box-Promotion і дебютував у професійному боксі. 24 січня 2003 року 25-річний українець вийшов на свій перший титульний бій – за звання Інтерконтинентального чемпіона світу за версією WBA у вазі до 63,5 кг.

Це був перший поєдинок Котельника у Львові, а загалом – п’ятнадцятий. Тринадцять попередніх він провів у Німеччині і один в Угорщині – виграв усі, вісім разів нокаутом.

До бою з українцем на три роки старший француз Фабріс Коломбель підійшов з такою статистикою: 15 перемог (11 нокаутів), п’ять поразок, дві нічиї. Усіх поразок зазнав у перших десяти поєдинках. Після цього не програвав майже три роки, провівши серію із 11 перемог та нічиєї. Володів титулами Інтерконтинентального чемпіона за версією IBF і чемпіона Франції.

Титульний бій викликав у Львові чималий ажіотаж. Ще задовго до початку андеркартових поєдинків до Львівського цирку почали підтягуватись уболівальники. Але знайшовся один “добродій”, який захотів зіпсувати свято любителям боксу. Він подзвонив в Управління СБУ у Львівській області і повідомив, що приміщення цирку заміноване. Міліція евакуацію глядачів вирішила не проводити, провівши ретельний огляд будівлі. Вибухівку так і не знайшли. А вже під час андеркартових поєдинків ще один “добродій” залишив димову шашку на трибуні і – приміщення цирку охопила димова завіса. Частину глядачів навіть довелося на якийсь час евакуйовувати у фойє.

Щодо бою, то Котельник провів його блискуче перед рідними уболівальниками – їх зібралося дві тисячі – і у видовищному стилі переміг француза. Але відправити його у перший у кар’єрі нокаут так і не зумів. Бій тривав усі 12 раундів і завершився перемогою українця одностайним суддівським рішенням – 118:111, 117:113 і 117:112. Після фінального гонгу львів’яни довго аплодували боксерам стоячи.

– Коли виграв на очах у своїх земляків, – скаже згодом Андрій в інтерв’ю червоноградському тижневику “Вісник”, – це зовсім інші відчуття ніж ті, що отримую після перемоги, скажімо, в Німеччині. В Україні, і зокрема у Львові, я відчуваю, що мене публіка любить і багато хто знає. У Львові такого боксу, який показали Котельник і Коломбель, ще не було і невідомо, коли буде.

У березні 2008 року в Кардіффі, Вельс, Андрій Котельник із другої спроби здобув титул чемпіона світу за версією WBA у вазі до 63,5 кг. Він став шостим в історії українським чемпіоном світу з профі-боксу. Фабріс Коломбель на рівень чемпіонських поєдинків у своїй кар’єрі не виходив, провівши низку боїв за проміжні титули.

Василь ТАНКЕВИЧ, Gazeta.ua

Сьогодні, 24 січня, в Парижі стартує перший етап Прем’єр-Ліги Karate1 2020, який прийнято називати “малим чемпіонатом світу”, адже на татамі в столиці Франції, зазвичай, збираються найсильніші каратисти планети.

Особливі сподівання покладаємо на львів’янина Станіслава Горуну (чоловіче куміте до 75 кг). Для нього це буде сьомий старт на турнірах серії Прем’єр-ліга в Парижі. Лише одного разу він залишався без медалі. Пригадаємо, як Станіслав виступав у столиці Франції попередні рази.

2012 рік – 3 виграні поєдинки, без медалі
2014 рік – 6 виграних поєдинків, 1 місце
2015 рік – 5 виграних поєдинків, 3 місце
2017 рік – 7 виграних поєдинків, 1 місце
2018 рік – 5 виграних поєдинків, 3 місце
2019 рік – 5 виграних поєдинків, 3 місце

Зрозуміло, і цього разу вихованець головного тренера збірної України, львів’янина Антона Нікуліна є одним з головних фаворитів на перемогу. Стартує Станіслав (№6 олімпійського рейтингу) з другого раунду, в якому зустрінеться з переможцем бою між македонцем Петаром Заборскі (#82) і сербом Любіша Марічем (№44).

Усього ж на першому етапі Прем’єр-Ліги Karate1 2020 в Парижі виступлять семеро львів’ян:
Жіноче куміте до 50 кг: Соломія Кміть, Катерина Крива
Жіноче куміте до 55 кг: Анастасія Мястковська
Жіноче куміте до 61 кг: Діана Шостак
Жіноче куміте до 68 кг: Галина Мельник
Чоловіче куміте до 67 кг: Денис Копитко
Чоловіче куміте до 75 кг: Станіслав Горуна.

Вже завтра у Парижі стартує рейтинговий турнір від World Karate Federation – етап Прем’єр Ліги. Напередодні вдалося поспілкуватися з призером Європейських ігор та чемпіонкою Європи у командному куміте.

Члени збірної України, зокрема семеро представників Львова, теж візьмуть участь у змаганнях, які можуть підвищити їхні шанси на потрапляння у Токіо. Олімпійські Ігри-2020 – перші, на яких буде представлене карате. Про свій тренувальний графік, форму в Олімпійський рік, а також мікроклімат у збірній України розповіла Галина Мельник, представниця жіночого куміте у ваговій категорії до 68 кілограм.

– Ви розпочали 2020 рік з бронзової медалі на етапі Серії А у Чилі. Як оціните суперників та власну форму на початок Олімпійського року?
– Склад учасників зазвичай незмінний від етапу до етапу, адже рейтингові бали необхідні всім. Серія А – етап Кубка світу, тож і географія у нього відповідна: збираються учасники зі всіх куточків планети. Що ж до своєї форми, то зараз задоволена нею. Була проведена відповідна підготовка, звичний мені тренувальний процес, тож до змагань у Сантьяго, столиці Чилі, я була готова.

– До початку Олімпіади залишається пів року. Скільки ще змагань, напередодні Токіо-2020 є у вашому календарі?
– Залишилося ще шість стартів. Більшість з них припадуть на етапи Прем’єр Ліги.

– Чи є якісь суттєві відмінності між етапами Серії А та Прем’єр Ліги?
– Ні по організації, ні по виступах різниця не є відчутною. Єдина відмінність – допуск учасників. На змаганнях Серії А участь може брати будь-який спортсмен, а от для потрапляння на етапи Прем’єр Ліги необхідно входити до ТОП-100 у своїй ваговій категорії.

– Як оцінюєте власні шанси пробитися на Олімпійські ігри та як відбувається відбір до Токіо?
– Туди дуже важко потрапити. Наприклад, у нашій об’єднаній категорії «-68кг» та «68+кг» буде лише десять спортсменів. Четверо потраплять у Токіо за загальним рейтингом, ще одна ліцензія передбачена для представниці Японії. Чотири путівки розіграють на спеціальному турнірі у травні. Ще одна ліцензія дістанеться комусь за рішенням спеціального комітету. Тут велику роль відіграє географічний принцип. Може відібратися спортсмен з досить слабкого регіону. Словом, комусь може дуже і дуже сильно поталанити. Але як саме відбуватиметься реалізація ось цієї десятої путівки мені не відомо.

– Напередодні Олімпійських Ігор тренувальний процес якось змінився? Можливо, доводиться більше часу приділяти підготовці?
– Та ні, тренувальний процес іде в абсолютно звичному режимі: тренуємося двічі на день. Так, розуміємо, що до тренувань потрібно ставитися зараз ще більш відповідально, ніж зазвичай, адже розуміємо що стоїть на кону. Але про якісь зміни у звичних для нас тренуваннях говорити не доводиться.

– У багатьох представників різних видів спорту є цілі ритуали, які вони проводять перед відповідальними змаганнями або ж просто забобони, які супроводжують їх навіть на тренуваннях. Як у вас із цим?
– Забобони? Ні, немає такого.

– Зараз гаряча пора для тих, хто ще не вирішив питання зі здобуттям олімпійської ліцензії. Чи вистачає часу на відпочинок між турнірами, перельотами та тренуваннями?
– По правді кажучи, часу на відпочинок фактично не залишається. Графік дуже завантажений. Якщо повертаємося з якихось змагань вдень, то вже ввечері відправляємося на чергове тренування. Відновлення відновленням, а тренувальний процес зараз зривати небажано, тому доводиться трохи потерпіти.

– За межами татамі підтримуєте зв’язок зі спортсменками з інших країн?
– Не назвала б це дружбою чи товаришуванням, але можемо час від часу переписуватися у соціальних мережах. Цікавимося справами одне одних, запитуємо як справи. У збірній України ситуація інша. Тут ми усі дружимо з усіма. У нас панує хороша атмосфера, всі підтримують одне одного на змаганнях та за межами залу, що неабияк допомагає.

– Не секрет, що спортсменам можуть надходити пропозиції про зміну громадянства. Лідерка рейтингу у вашій ваговій категорії «-68» Ірина Зарецька свого часу змінила збірну України на команду Азербайджану. Чи були схожі пропозиції у вас та чи роздумували колись над цим питанням?
– Якщо чесно, то таких пропозицій мені не надходило. Та я навіть не бралася би їх розглядати. Я виступаю за збірну України, виступаю під нашим синьо-жовтим прапором. І змінювати щось не збираюся.
Тарас ЖЕРЕБЕЦЬКИЙ, Гал-Інфо

Минулого тижня в Римі (Італія) відбувся перший цього року Міжнародний рейтинговий турнір з вільної, греко-римської та жіночої боротьби, на якому, нагадаємо, успішно виступили львівські борчині. Ангеліна Лисак стала переможницею у вазі до 59 кг, Оксана Кухта – срібною призеркою у категорії до 65 кг, а Оксана Лівач і Юлія Ткач виграли бронзові медалі у категоріях до 50 кг і до 62 кг відповідно.

Відтак, в оновленому рейтингу Об’єднаного світу боротьби (United World Wrestling) – Міжнародної федерації греко-римської, вільної і жіночої боротьби – наші дівчата суттєво покращили свої позиції.

Вага до 50 кг

Оксана Лівач піднялася з п’ятого місця на третє. А очолює рейтинг уродженка Львівщини, яка виступає за Азербайджан, Марія Стаднік. На другому місці рейтингу – румунка Емілія Аліна Вуч, якій Оксана програла на турнірі в Римі у першій же сутичці і яка стала в підсумку срібною медалісткою цього турніру.

Вага до 55 кг

З сьомого на третє місце завдяки другому місці на турнірі в Римі піднялася уродженка Трускавця, яка нині представляє Донеччину, Ірина Гусяк.

Вага до 59 кг

Ангеліна Лисак також піднялася на третє місце – раніше була на п’ятому.

Вага до 62 кг

Великий стрибок вгору зробила Юлія Ткач. Тепер титулована борчиня на третьому місці – до турніріу була на сьомому.

Вага до 65 кг

Оксана Кухта зуміла увійти у ТОП-10 рейтингу, розмістившись на десятій сходинці.

Вага до 68 кг

Втратила позиції Алла Черкасова, яка в Римі програла за вихід до “бронзового фіналу”. Тепер вона сьома – була п’ятою.

Додамо, що на турнірі в Римі українки стали першими в командному заліку.

З 24 до 26 січня в столиці Франції Парижі пройде перший етап Прем’єр-Ліги Karate1 2020. Всього у престижному турнірі візьме участь 703 атлети з 92 країн планети. Україна представлена 22-ма найсильнішими майстрами карате. Традиційно у складі збірної команди України, яку очолює Антон Нікулін, багато львів’ян. З ними і знайомимо.

Жіноче куміте до 50 кг: Соломія Кміть, Катерина Крива
Жіноче куміте до 55 кг: Анастасія Мястковська
Жіноче куміте до 61 кг: Діана Шостак
Жіноче куміте до 68 кг: Галина Мельник
Чоловіче куміте до 60 кг: Олег Філіпович
Чоловіче куміте до 67 кг: Денис Копитко
Чоловіче куміте до 75 кг: Станіслав Горуна.

Паризький етап Прем’єр-Ліги позиціонується Всесвітньою федерацією карате (WKF) як основна репетиція перед олімпійським класифікаційним турніром, що пройде у Парижі з 8 до 10 травня.

Упродовж тижня, з 10 до 16 січня, у Львові на Навчально-спортивній базі літніх видів спорту тривав Відкритий зимовий чемпіонат України з пневматичної зброї зі стрільби кульової. В загально-командній першості серед областей впевнену перемогу здобула перша команда Львівщини (1165 балів). Друге і третє місця, відповідно, у вінничан (945) і дніпрян (940). Друга командна Львівської області посіла 16-те місце (195) із 20-ти команд-учасниць. Відзначимо львів’янку Ольгу Болонну, яка виборола на цьому чемпіонаті дві золоті і срібну медалі.

Львів’яни, які стали переможцями і призерами Відкритого зимового чемпіонату України:

1 місце – (ПП-3) Ольга Болонна (Львівська-1)

1 місце – командна першість серед жінок (ПП-3): Львівська-1 (Юлія Коростильова, Ольга Болонна, Марія-Соломія Возняк)

2 місце – (ППо-мікст): Львівська-1 (Ольга Болонна, Олександр Петрів)

3 місце – (ПП-мікст): Львівська-1 (Юлія Коростильова, Гліб Кігітов)

3 місце – (ГП-6): Святослав Гудзий (Львівська-1)

3 місце – командна першість серед чоловіків (ГП-6): Львівська-1 (Олександр Галкін, Святослав Гудзий, Олег Замико)

3 місце – командна першість серед жінок (ГП-6): Львівська-1 (Тетяна Галкіна, Софія Павліковська, Вікторія Царенко)

3 місце – (ГП-12) Андрій Драчук (Львівська).

В Римі (Італія) триває Міжнародний рейтинговий турнір Matteo Pellicone 2020 з вільної, греко-римської та жіночої боротьби. Сьогодні боролися львів’янки Оксана Лівач, Соломія Винник, Ангеліна Лисак і Оксана Кухта.

Найкраще з наших виступила вихованка соснівської школи боротьби Ангеліна Лисак (до 59 кг), яка впевнено виграла всі три сутички – у німкені (10:0), білоруски (4:0) та єгиптянки (туше) – і здобула перше місце.

У вазі до 50 кг “бронзу” виборола Оксана Лівач. У першій же сутичці вона поступилася дворазовій призерці чемпіонатів Європи (2016, 2017), учасниці Олімпійських ігор 2016 року Емілії Аліні Вуч (3:9). Та пробилася до фіналу і дала шанс Оксані позмагатися у втішних сутичках, чим львівська борчиня і скористалася. Спершу перемогла білоруску Ксенію Станкевіч (8:0), а у “бронзовому фіналі” американку Вітні Кондер (10:2).

У категорії до 65 кг заявилися лише три учасниці. Друге місце виборола Оксана Кухта, яка перемогла представницю Китайського Тайбею і програла росіянці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юлія Ткач здобула “бронзу” на Міжнародному турнірі Matteo Pellicone 2020 в Італії: у “бронзовому фіналі” перемогла свою головну конкурентку

У вазі до 55 кг змагалося чотири учасниці і за межами трійки залишилася молода львівська борчиня Соломія Винник, як програла всі три сутички, зокрема, останню, уродженці Трускавця, а нині представниці Донеччини Ірині Гусяк.

Додамо, що жіноча збірна України стала першою в командному заліку на турнірі Matteo Pellicone 2020.

Сьогодні, 17 січня, на ІІІ зимових Юнацьких Олімпійських іграх в Швейцарії розпочинаються змагання санкарів. Цього дня на двомісних санях виступлять Вадим Микиєвич і Богдан Бабура. 18 січня змагатимуться Олег-Роман Пилипів на одномісних санях та Надія Антонюк і Олександра Мох – на двомісних. А 20 січня у Санкт-Моріці відбудеться командна гонка. Про те, як готові наші спортсмени і на що можуть розраховувати – в інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області зі старшим викладачем відділення санного спорту Львівського училища фізичної культури, тренером збірної України з санного спорту Світланою Жидковою. Розмова відбулася у Львові, незадовго до її від’їзду на Олімпіаду. Головним тренером юнацької збірної України, до слова, є львів’янин Олег Жеребецький, який через сімейні обставини не зміг поїхати на Юнацьку Олімпіаду.

– Пані Світлано, п’ятеро представників санного спорту Львівщини виступлять на Олімпіаді. Розкажіть про кожного з них, про їхні перспективи на Іграх.
– Розпочну з одиночників. Роман Пилипів торік закінчив училище фізичної культури і вступив в академію друкарства. Він займається санним спортом вже 7 років. Рівень прогресу в нього дуже високий. Він зайняв 9-те місце на п’ятому етапі Кубка світу в одиночці – це дуже хороший результат. Врахуйте, що конкуренція в одиночках дуже велика, їх там до 60 учасників.

В Санкт-Моріці минулого сезону він виступав на етапі Кубка світу. Він цю трасу знає, вона складна. Складна, тому, що дуже довга. Такої довгої траси більше немає – вона 1,3 км в довжину. Через це внизу можуть виникнути складнощі. Але він набрався вже достатньо досвіду. Також маємо на увазі, що на Олімпійських іграх буде виступати лише 20 чоловік. Ми надіємось, що він буде щонайменше в десятці.

Новоспечена двійка – Надія Антонюк/Олександра Мох. Надя виступала Санкт-Моріці на одномісних санях. Леся виступала на двомісних, але з іншим першим номером. Перший номер захворіла, на жаль, і тому довелося поміняти. Поміняли дуже вдало, вважаю, тому що ця жіноча двійка поїхала дуже добре. Вони просто прекрасно їздять, показують хорошу техніку. І ми взагалі розраховуємо, що вони будуть боротися за місце в шістці кращих. Тому що на етапах Кубка світу вони показували результат кращий, ніж двійки хлопчачі. Тобто двійка дуже перспективна.

Двійка Вадим Микиєвич/Богдан Бабура. Вони однокласники, навчаються в 9 класі в училищі. Двійкою стали з минулої зими. Але зими в нас практично не було і хорошого накату в двійці вони не мали. Тільки на колесах ми їх накатували. Що таке екіпаж? Вони мають бути повністю однодумцями, довіряти повністю один одному і відчувати один одного, як своє рідне тіло. І їм це вдалося. Ми не помилилися, що їх склали таким варіантом. Вони буквально з перших заїздів на серйозних трасах. На лід потрапили в Норвегії. Це був перший лід, специфічний, дуже жорсткий. Хлопці проявили себе якнайкраще. І це вилилося в те, як вони виступали на етапах Кубка світу. З кожним етапом вони показували все кращі результати.

Були проблеми в наших дівчат. В Австрії у них поламалась санка на другому етапі, трісла запчастина з алюмінію. Може через це вони і впали – була тріщина і їх повело. На ходу міняли, шукали запчастину, замовляли у фірми. А змагання вже наступного дня.

Ще були в нас кандидати-двійка – це Даниїл Марціновський/Ростислав Левкович. В них двійка не пішла, хоча Марціновський показував дуже непоганий результат в одиночці. Він був 17-й з 60-ти, це для хлопця, який дуже мало катався в одиночці дуже добре. Але отримали ліцензії найдостойніші, скажемо так.

– На якому рівні санки в наших спортсменів і чи можуть вони на них конкурувати з найкращими збірними?
– Як мінімум, наша федерація вкладала море зусиль щоб ці санки в них були. Звичайно, є збірні, з якими дуже важко боротися в цьому плані. Самі розумієте, що в тій же Німеччині забезпечення зовсім інше. Там є механіки. В нас все роблять тренери своїми руками. В нас є тренери, які цілими днями в смолі готують ті санки, підводять. Ба санки купляються майже в сирому варіанті. Тобто потрібно зробити підгонку під тих людей, які на них їздитимуть. І якщо не своєчасно купити санки, то на них можна і не поїхати. Вони мають перевірку пройти. І добре, що наші спортсмени звикли до своїх санок.

– Яка вартість санок в «сирому» стані?
– Від 3,5 тисяч євро найдешевші. Сказати точну цифру важко. Метал, тобто полози, – це окремо ще йде. Нові сани треба ще доробляти. А так, якщо взяти, за великим рахунком, санки коштують порядку 7 тисяч євро – це якщо брати на рівні нашої дорослої збірної.

– Ва сказали, що було багато хороших стартів. Чи достатньо їх для наших спортсменів щоб вони підійшли на піку форми до Юнацьких Олімпійських ігор?
– Знаєте, як сказати. От три роки тому була на зборі збірної команди Міжнародної федерації. Паралельно йшов збір збірної команди Румунії, яка готувалася до Юнацьких Олімпійських ігор 2020. Це було ще три роки тому. І я запитала їхнього тренера, чи вони вже після цього додому. «Ні, в нас ще три збори», – відповів. Оце була підготовка! Яка наша підготовка? Нам дали кошти минулого літа. Перший виїзд був минулого літа. Скажіть, можна команду готувати так? Але попри все це, завдяки роботі тренерського складу, дітей, їхньому великому бажанню боротися, вдалося здобути всі ліцензії, які ми могли здобути. Їх всього виділено було на нашу країну шість: дівчата і хлопці одномісні, дівчата і хлопці двомісні. Шість ліцензій ми могли всього отримати і шість взяли. Це надзвичайно. В принципі, завдяки максимальній роботі в цей короткий період. Звичайно, якщо б ми мали більше можливостей, коли б фінансування починалося раніше, можливо, ми відібрали би ще сильніших спортсменів.

Нашій країні зараз важко. Тому, коли могли виділити кошти, їх виділили, і ми їх сповна використали, до копієчки. Повністю виконали все те, що планували. Аж до того, що дуже важко було дітям, вони «наїлися» змаганнями. Коли весь час на виїзді, хочеться якогось перепочинку. Після Альтенберга, де закінчився п’ятий етап Кубка світу, ми відправили дітей в Канаду на підготовку. Щоб вони не «губили» лід, щоб не губили підготовку, щоб в них пауза була поменше. Все зробилося для того щоб вони виступили якнайкраще.

Але після тої боротьби, вони готові. Змагання почалися 30 листопада і були до 8 грудня. Менш як за десять днів вирішувалася доля всіх ліцензій. Було дуже велике навантаження. В Альтенберг вони приїхали і розслабились, бо вже все здобули. І тому вони так класно там проїхали. Я думаю, що в Альтенберзі вони показали те, що в стані показати на Олімпіаді.

– Як вони мотивовані до таких потужних міжнародних стартів?
– Мотивовані максимально. І я задоволена, що вони показали себе бійцями в дуже жорсткій боротьбі.

– Ви сказали, що одні мають перспективу потрапити в десятку, інші в шістку, а чи є теоретичні види на медаль? Можливо, у когось з львів’ян або у тої ж Юліани Туницької з Тернопільщини?
– Я думаю, в цьому сенсі можна говорити швидше про дівчачу двійку і Юліану Туницьку. Хоча дуже сильні конкуренти і там, і там. Щонайменше я розраховую щоб дві двійки (жіноча і чоловіча) потрапили на квіткову церемонію (місце в шістці). Туницька? Так, вона має боротися за медаль. Вона вже була в Санкт-Моріці минулої зими, була там третьою, знає трасу, її вже трохи бояться. Вона може поборотися за призи. Хоча, звичайно, конкурентів вистачає.

А ще є в нас естафета. Так от на естафету я чітко розраховую, що вони мають бути високо. Розраховую на місце в п’ятірці, а як складеться, побачимо. В естафеті буде хлопчик, дівчинка. На місці вже визначимося з остаточним складом.

– Кажуть, санний спорт – це певний феномен, тому що в нас немає санної траси, але є результати.
– Я пам’ятаю розмову про санну трасу, коли пропонувалося провести зимові Олімпійські ігри на теренах західної України. Тоді ми вибрали місце на Чортових скелях. Місце справді чудове. Там, якщо би побудувати трасу, – це було б супер.

Таких бідних, як ми, без трас, досить багато. Румунія, Словаччина, Чехія, Польща, Словенія, Хорватія, перераховувати можна довго. Вони, так само, як і ми, тренуються за кордоном. Хіба що фінансове забезпечення в них інше. Хоча в них теж є проблеми. Найбільше трас в Німеччині – п’ять. Тому вони і є лідерами в світі. Австрія має дві траси. З такими країнами нам дуже важко конкурувати.

В нас єдина траса є в Кременці (Тернопільщина), вона в дуже важкому стані – дерев’яна траса, яку треба повністю реставрувати. Є таке місто Цвікау в Німеччині. Вони мають пластикову трасу. Вона не дуже дорога і на ній можна проводити і змагання, і тренування. Цілорічно. Це було б взагалі супер для нас. Бо будувати з штучно намороженим льодом для нашої країни на сьогодні важкувато. Для Львова з не дуже сніговими зимами пластикова траса був би оптимальний варіант.

Є ще в нас естакада в ЛУФК довжиною 60 метрів. На жаль, там поламалося покриття всередині, потріскали труби. В принципі, в нас компресор в робочому стані. Ми разом з членами Федерації вирішили, що своїми силами її розберемо, знайшли спонсора, який купить труби. Збираємося весною зайнятися тим щоб її відреставрувати, щоб як мінімум доросла команда, яка буде готуватися до наступних Олімпійських ігор, мала можливість тренуватись.

Хочеться, щоб, незважаючи на важкі часи, ми боролися далі. І далі готували спортсменів до наступних Олімпійських ігор. Я була недавно на нагородженні тренерів. І дуже рада, що підтримують ДЮСШ, що зарплату тренерам підвищують. Це дуже добре, тому що є діти, які хочуть займатися. А якщо діти хочуть займатися, треба те бажання підтримувати.
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ

На ІІІ зимових Юнацьких Олімпійських іграх, які тривають в Швейцарії, свої виступи завершили юні представники гірськолижного спорту.

Нагадаємо, що Україну представляли Катерина Шепіленко та Тарас Філяк, який, до речі, продемонстрував історичний результат: у дисципліні слалом він фінішував 23-м, що стало найкращим показником в історії виступів українських гірськолижників на ЮОІ.

Своїми враженнями від участі в найпрестижнішому молодіжному форумі з пресслужбою Національного олімпійського комітету України поділилися львів’янка Катерина Шепіленко.

«Це для мене перший досвід виступу на змаганнях такого високого рівня. Дуже цікаво отримувати нові враження, змагатися з кращими юними спортсменами Планети. Завжди хочеться показати кращий результат. В Лозанні-2020 я намагалася відпрацювати на всі 100% своїх можливостей й навіть більше. Десь вийшло, десь не дуже, але це величезний досвід, який, я переконана, допоможе мені в подальшій кар’єрі», – сказала спортсменка.

«Чесно скажу, я мріяла потрапити на Юнацькі Олімпійські ігри-2020 ще з Ліллехаммера-2016. Тоді я слідкувала за змаганнями і розуміла, що хочу потрапити на них. Всі ці чотири роки я працювала для реалізації своєї мрії. Я мріяла і робила все, щоб досягти мети. Вірила в себе і, як бачите, я тут – в Лозанні-2020 серед кращих юних атлетів Планети. Я дуже щаслива», – зізналася Катерина.

«Атмосфера на Юнацьких іграх неймовірна! Всі спортсмени один одного підтримують. На наших змаганнях було дуже багато глядачів. Я відчувала потужну підтримку вболівальників. Це дуже круто. Щодо самої організації змагань, то все пройшло на високому рівні», – додала наша гірськолижниця.

З 15 до 18 січня на килимах Олімпійського центру Matteo Pellicone в Римі (Італія) відбувається перший цього року Міжнародний рейтинговий турнір з вільної, греко-римської та жіночої боротьби. Сьогодні у турнірі з жіночої боротьби в “бронзовому фіналі” відбулася надпринципова сутичка, яка мала визначити лідера у ваговій категорії до 62 кг. Зустрілися досвідчена львів’янка Юлія Ткач і молода борчиня з Київщини Ірина Коляденко. В підсумку досвід взяв гору і Юлія Ткач здобула вольову перемогу з рахунком 3:1, поступаючись після першого періоду 0:1.

В одному з інтерв’ю перед турніром Matteo Pellicone головний тренер національної збірної України з жіночої боротьби Володимир Євонов зазначив, що саме на цьому турнірі в олімпійській вазі до 62 кг визначиться спортсменка, яка з 8 до 17 лютого візьме участь у чемпіонаті Європи. “Там (на Matteo Pellicone) подивимося по їх стану – хто буде краще, того і повеземо на чемпіонат Європи”, – казав він. Тож Юлію можна привітати не тільки із здобуттям бронзової медалі серйозного турніру, але й, вочевидь, і з виграшем принципового суперництва у своєї головної конкурентки на внутрішній арені.

Щодо турніру в Римі, то на шляху до очної зустрічі обидвох українок зупиняла Любов Овчарова з РФ.

Окрім Юлії Ткач, сьогодні у вазі до 68 кг змагалася ще одна титулована львівська борчиня Алла Черкасова. До медального заліку Алла не добралася, програвши канадській суперниці у втішній сутичці за вихід до “бронзового фіналу”.

Львівщину на цьому турнірі також представляють: Олексій Доманицький (до 86 кг), Оксана Лівач (до 50 кг), Соломія Винник (до 55 кг), Ангеліна Лисак (до 59 кг) і Оксана Кухта (до 65 кг).