Автор: noc

З 18 до 20 листопада в Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати) відбудеться міжнародний турнір з художньої гімнастики UAE Cup 2019. У змаганнях сеньйорок Україна представлена трьома гімнастками – львів’янкою Христиною Пограничною і киянками Владою Нікольченко та Вікторією Онопрієнко.

Нагадаємо, у вересні цього року на чемпіонаті світу з художньої гімнастики в Баку Влада Нікольченко і Христина Погранична в багатоборстві посіли п’яте і дванадцяте місця відповідно, чим забезпечили Україні отримання двох ліцензій на Олімпійські ігри 2020 в Токіо.

Сьогодні, 17 листопада, на Кубку світу з жіночої боротьби в японському місті Наріта збірна України у зустрічі за 5-те місце перемогла росіянок – 5:5 (25:19 за технічними балами). Переможний почин для нашої збірної зробили представниці Львівщини сестри-близнючки Марія і Соломія Винник.

У стартовій сутичці 17-річна Марія Винник (до 50 кг) перемогла на 10 років старшу чемпіонку Росії-2017 Дарію Лексіну – 8:7.

Відео сутички Марії Винник проти Дарії Лексіної

А в другій Соломія (до 53 кг), поступаючись після першого періоду 2:8 учасниці Олімпійських ігор-2016, чемпіонці Росії-2016, чемпіонці світу серед студентів-2016, 24-річній Мілані Дадашевій, із закривавленим носом зуміла проявити незламний характер, справжню волю до перемоги і таки здолати суперницю – 16:14.

Відео сутички Соломії Винник проти Мілани Дадашевої

Сьогодні, 17 листопада, в японському місті Наріта відбулися фінали Кубка світу з жіночої боротьби. Збірна Україна з п’ятьма львівськими борчинями у складі (Марія Винник (до 50 кг), Соломія Винник (до 53 кг), Софія Боднар (до 59 кг), Оксана Чудик (до 65 кг) та Романа Вовчак (до 76 кг)) у наднапруженій боротьбі здолала своїх принципових конкуренток з Російської Федерації. Матч за 5-те місце завершився з рахунком 5:5, але за технічними балами (25:19) перемогу здобули наші борчині. Отож, молоді українки посіли 5-те місце на Кубку світу.

Свої сьогоднішні сутички виграли Марія і Соломія Винник, Олена Кремзер, Тетяна Ріжко та Алла Белінська. Остання стала на Кубку світу найкращою українською борчинею – вона перемогла у всіх трьох своїх сутичках – з японкою, китаянкою і росіянкою!

У зустрічі за 3-тє місце збірна Китаю перемогла команду Монголії – 7:3, а переможцями Кубка світу стали японки, які теж з рахунком 7:3 виграли у збірної США.

Сьогодні, 16 листопада, в японському місті Наріта відбувається груповий раунд Кубка світу з жіночої боротьби. Збірна Україна з п’ятьма львівськими борчинями у складі (Марія Винник (до 50 кг), Соломія Винник (до 53 кг), Софія Боднар (до 59 кг), Оксана Чудик (до 65 кг) та Романа Вовчак (до 76 кг)) з однаковим рахунком 1:9 поступилася збірним Японії та Китаю і посіла третє місце у групі В. Японки і китаянки сьогодні визначать переможця групи В.

Завтра у зустрічі за 5-6 місця наші дівчата зійдуться з росіянками, які теж програли два матчі (в групі А) – Монголії (4:6) і США (2:8).

Єдиною українкою, хто поки перемагав суперниць на цьому турнірі стала Алла Белінська з Херсона – вона виграла свої дві сутички.

“Кубок світу зараз не є для збірної пріоритетними змаганнями, – казав перед турніром головний тренер нашої жіночої збірної Володимир Євонов. – Перші номери зараз ще відновлюються після чемпіонату світу, в декого травми. Тому було прийнято рішення повезти молодих дівчат, щоб вони здобували досвід. Адже боротися в Японії дуже корисно”.

Сайт відділення НОК України у Львівській області повідомляв, що 16-17 листопада в японському місті Наріта пройде Кубок світу з жіночої боротьби. За збірну Україну в Японії виступатиме десять борчинь, половина з яких є представницями Львівщини – Марія Винник (до 50 кг), Соломія Винник (до 53 кг), Софія Боднар (до 59 кг), Оксана Чудик (до 65 кг) та Романа Вовчак (до 76 кг). Збірна України, згідно з жеребкуванням, потрапила до групи А, де боротиметься з лідерами жіночої боротьби японками, а також із китаянками. Склад групи В: Росія, США, Монголія. В суботу, 16 листопада, пройдуть зустрічі в групах, а в неділю відбудуться поєдинки за 5-6, 3-4 і 1-2 місця.

Перед вильотом у Японію найлегша наша борчиня, майстер спорту України міжнародного класу Марія Винник дала коментар для сайту відділення НОК України у Львівській області. Для неї це дебютний у кар’єрі Кубок світу.

– Марійко, в якій формі і з яким настроєм підходиш до Кубка світу?
– Ми з сестрою (Соломією, теж учасницею Кубка світу – авт.) до будь-яких змагань намагаємося підійти в хорошій формі. І завжди морально готові боротися до кінця.

– Наша команда виступатиме молодіжним складом. Попри це, їдете, напевно, не просто набратися досвіду, але й створити конкуренцію сильним суперницям?
– Звичайно, крім того, що набратися досвіду, хочеться ще якнайкраще виступити, показати, що ми сильна команда.

– У жовтні ти брала участь у двох серйозних міжнародних змаганнях – чемпіонаті світу U-23 в Будапешті і в тестовому передолімпійському турнірі в Японії. Втому відчуваєш через такий насичений графік?
– Так, втома трохи присутня. Працюю практично без вихідних. Але я сама проявила бажання виступити на Кубку світу.

– На чемпіонаті світу U-23 ти була близькою до здобуття «бронзи», та все ж програла бронзовий фінал.
– Трошки не вистачило досвіду і віри в себе. Треба було більше пробувати щось робити, бо забагато перестояла в бронзовому фіналі.

– І про тестовий турнір в Японії, де ти стала третьою. Головний тренер жіночої збірної Володимир Євонов тебе похвалив за здобуде призове місце.
– Виграла за третє місце в японки. Просто тоді вірила в себе, боролася до кінця.

Компанія “INTERTOP Ukraine” презентувала у Києві в Національному художньому музеї України (НХМУ) артколекцію футболок з авторськими принтами відомих українських художників, присвячену Олімпійським іграм 2020 року в Токіо.

“Ми є партнером Федерації легкої атлетики України, а минулого року почали співпрацю з Національним олімпійським комітетом України. Для цього ми об’єднали зусилля з НХМУ, щоб команда митців передала свій запал нашій збірній перед найважливішим спортивним заходом світу — Олімпійськими іграми 2020 року”, – сказала директор з маркетингу INTERTOP Ukraine Валерія Толочина.

Президент НОК України Сергій Бубка зазначив, що подібні ініціативи дуже важливі для суспільства, адже привертають увагу до сфери спорту, мистецтва, моди. “У кожного українця буде чудова нагода приєднатися до нашої олімпійської сім’ї, відчути олімпійський дух й підтримати наших спортсменів”, – наголосив він.

Зі свого боку, генеральний директор НХМУ Юлія Литвинець зазначила, що цей проєкт об’єднав сучасних художників та українських спортсменів, які відстоюватимуть честь України на Олімпіаді-2020 у Токіо.

На футболках зображені авторські принти — твори відомих українських художників, серед яких Назар Білик, Артем Волокітін, Люся Іванова, Алевтина Кахідзе, Саша Курмаз, Макс Пастушенко, Маша Рева, Микола Толмачев, Леся Хоменко та дизайнери студії “seri/graph” Женя Полосіна та Анна Іваненко.

Ці роботи будуть представлені в рамках спеціальної виставки у НХМУ, яка діятиме з 23 листопада до 6 грудня.

Крім того, колекція футболок надійде у продаж в мережу магазинів INTERTOP, а також буде доступна всім гостям Національного художнього музею України в березні 2020 року.

Кошти, зібрані від продажу футболок, будуть передані на підготовку української збірної до літніх Олімпійських ігор, які відбудуться у 2020 році в Токіо.

Додамо, що у вересні 2018 року Національний олімпійський комітет України та компанія INTERTOP оголосили про початок співпраці. У рамках підписання договору також була представлена капсульна колекція Braska для збірної України на ІІІ літніх Юнацьких Олімпійських іграх, які відбулися в жовтні того ж року в Буенос-Айресі.

Відеосюжет: Мистецтво поєднали зі спортом і модою для успіху української збірної на Олімпійських іграх в Токіо

Укрінформ

15 листопада молодіжна збірна України проведе матч кваліфікаційного турніру чемпіонату Європи-2021 (U-21) проти збірної Данії. Ця гра відбудеться у Львові на стадіоні «Арена Львів». Початок матчу — о 18.30.

Вхід на матч буде вільний.

Отримати безкоштовні квитки можна у приміщенні Федерації футболу Львівської області за адресою: м. Львів, площа Стефана Яворського, 1, або у касах стадіону «Арена Львів».

Матч Україна — Данія стане першою грою «молодіжки» в місті Лева після шестирічної перерви.

Нещодавно найуспішнішого боксера Львівщини Андрія Котельника було обрано президентом Федерації боксу міста Львова. В інтерв’ю новий очільник федерації розповів про першочергові завдання, які ставить перед собою, а також про найближчі плани.

Андрію Миколайовичу, з якими емоціями заступаєте на посаду президента Львівської міської федерації боксу?

Для мене велика честь і мені дуже приємно. Поки ще не до кінця усвідомив себе в новій посаді. Хочу допомогти хлопцям реалізувати себе. Я виріс на вулиці і своїх успіхів досягнув завдяки тренеру. Тепер моє завдання – переконати інших вірити в себе. Мрії самі не здійсняться, однак разом з сумлінною та важкою працею все можливо. У нас для цього є всі умови, зокрема, одні з найкращих залів в Україні.

Наскільки несподіваною стала пропозиція очолити Львівську міську федерацію боксу? Якими будуть Ваші перші кроки?

Рішення справді було досить спонтанним. Хоча постійно перебував у діалозі з представниками федерації, зокрема з теперішнім першим віце-президентом Володимиром Липським. Вирішили, що мені заступити на посаду краще буде ще до відкриття першої філії Академії боксу, тобто ще до Нового року. Сподіваюся покращити роботу міської федерації, підняти її на новий рівень. Об’єднавшись з обласною федерацією боксу, відділенням НОК України у Львівській області та училищем фізичною культури хочемо дати поштовх до розвитку молодим спортсменам, що в майбутньому будуть представляти наше місто та область на змаганнях найвищого рівня.

Як плануєте будувати співпрацю з обласною федерацією боксу? Чи обговорювали вже якісь моменти з її очільником Богданом Бурдою?

Лише об’єднавшись ми зможемо допомогти боксерам розвиватися в правильному напрямку. І про це з Богданом Євгеновичем ми уже говорили. Кожен із нас має амбіції, однак зараз їх потрібно тримати при собі та робити все, щоб ті хлопці, які займаються боксом, змогли повірити в себе та самореалізуватися. Мені подобається цим займатися і я роблю все для цього не лише на словах, а й у справі. Віктора Вихриста, з яким працюємо півтора року, вже можна ставити у приклад хлопцям. Той же Дмитро Замотаєв теж. Нехай вони не з нашого регіону, але ми їх підтримуємо і вони виступають за нашу Академію боксу. Якщо ти спортсмен, у якого є потенціал, повірте, знайдеться людина, яка фінансово тебе підтримає.

Скоро відбудеться турнір на призи Андрія Котельника та відкриття оновленого боксерського залу, який стане філією Вашої академії. Наскільки ці події є важливими для нашого регіону?

Можна сказати, що я об’єднав дві події в один великий захід. Турнір вже давно став традиційним. Цього року він пройде вже всімнадцяте. Двадцятого листопада відбудеться відкриття оновленого залу «Гетьман» на Сихові, що стане першою філією Академії боксу. А вже наступного дня на ТВК «Південний» у виставковому центрі розпочнуться змагання. Вони, до слова, будуть міжнародними. Учасники представлятимуть 5 країн: Україну, Німеччину, Ізраїль, Молдову та Польщу. Тож запрошую всіх охочих. Початок обох подій о 17:00.

Довідка Гал-інфо

Андрій Котельник – найуспішніший боксер-професіонал західної України. Своєю важкою працею на тренуваннях Андрій досягнув у спорті вагомих результатів, після чого став кумиром багатьох вболівальників. Значного успіху у свої спортивній кар’єрі Андрій досягнув на сіднейській Олімпіаді (2000 рік), коли після важкої травми зумів вийти на пік спортивної форми та виборов срібну медаль. З Австралії Андрій прилетів уже багатим та відомим. Його спортивні досягнення відзначили на всеукраїнському рівні. Перейшовши у професійний бокс, Андрій з кожним поєдинком все ближче і ближче наближався до своєї мрії – стати чемпіоном світу. Вона здійснилася 22 березня 2008 року, коли Котельник нокаутом в Уельсі переміг британця Гевіна Різа. Кілька разів Андрій успішно захищав свій титул. Що цікаво, один зі своїх захистів Котельник організував у рідному Львові, де переміг японця Норіо Кімуру.

Будучи чемпіоном світу, Котельник співпрацював з всесвітньо відомим промоутером Доном Кінгом, якого зумів привезти до Львова, чим викликав величезний ажіотаж в місті. Прощальний бій Котельник також провів у рідному Львові, де за очками переміг грузина Олександра Бенідзе. Професійну кар’єру боксер завершив у жовтні 2014 року.

Андрій Котельник – президент та один з засновників Блогодійного фонду Андрія Котельника, основна мета якого – допомога юним перспективним спортсменам, а також малозабезпеченим громадянам України. Щорічно фонд проводить престижний всеукраїнський юнацький турнір з боксу на призи Андрія Котельника.

Також за ініціативи титулованого спортсмена в Україні, а саме у Львові, відкрито першу в Україні Академію боксу імені Андрія Котельника, де є усі найсучасніші умови для підготовки спортсменів.

Андрій Котельник також є співзасновником промоутерської компанії АК1, яка організувала у Львові історичний перший захист чемпіонського титулу. Також Андрій Котельник у своїй колекції має уже усі ордени «За заслуги» усіх ступенів.
Богдан Пастернак, Тарас Жеребецький, Гал-інфо

Тиждень тому, 8 листопада, в Дніпрі третій номер збірної України з дзюдо у вазі понад 78 кг, майстер спорту України міжнародного класу, 23-річна львів’янка Василина Кириченко здобула бронзову медаль на Відкритому Абсолютному чемпіонаті України з дзюдо із солідним призовим фондом $30 тисяч. Там змагалися також дзюдоїсти з інших країн і власне титулованій представниці Азербайджану (донедавна українці) Ірині Кіндзерській поступилася вихованка Андрія Надопти у боротьбі за вихід у фінал. Третє місце принесло львівській спортсменці $1 тисячу призових. По приїзді до Львова чемпіонка Європи U-21 (2015 рік) і U-23 (2017 рік), призерка кадетського  чемпіонату світу U-18 (2013), багаторазова переможниця і призерка кубків Європи U-21 і серед дорослих дала ексклюзивне інтерв’ю для сайту відділення НОК України у Львівській області.

– Загалом я задоволена рівнем своєї боротьби в Дніпрі, – розповіла Василина. – Спершу боролася в підгрупі, де провела чотири зустрічі: три виграла і одну програла. За вихід із своєї підгрупи я боролася з першим номером збірної України Єлизаветою Каланіною з Кременчука і поступилася їй лише на «Golden score» (в додатковий час). Потім я поступилася на «іппон» Ірині Кіндзерській за вихід у фінал. Ірина досвідченіша, потужніша за мене – я програла сильній суперниці.

– Гонорар за третє місце – $1 тисяча. Як для вітчизняного старту – це хороший рівень?
– Взагалі, так. Це дуже круті змагання для нас, українських спортсменів, тому що в Україні – це єдині змагання, на яких можна отримати таку грошову винагороду. За перше місце взагалі дають $5 тисяч – це прирівнюється до турнірів серії Grand Slam. Це дуже круто. І ми, спортсмени з України, дуже раді цим змаганням (посміхається).

– Сутичка в підгрупі проти Єлизавети Каланіної була для вас найголовнішою на цьому чемпіонаті в плані ваших позицій у збірній?
– Якщо говорити суто про український рівень, то так. А в плані боротьби – не знаю, чи вона на щось впливала. У мене в категорії є ще Галина Тарасова (другий номер збірної – авт.) із Запоріжжя. Якби я виграла в Єлизавети, це впливало б лише на те, з ким би я боролася за вихід у фінал, більше ні на що.

– На чолі вітчизняного рейтингу за підсумками 2018 року Каланіна, Тарасова, Анастасія Сапсай з Черкас і ви. Між вами йде боротьба за лідерство і право виступати на міжнародних турнірах щоб заробити рейтингові бали для здобуття олімпійської ліцензії?
– Сапсай цього сезону зосередилась на самбо. Я на Олімпіаду не відбираюсь, тому що є перший номер – Ліза (Каланіна – авт.), і другий – Галина (Тарасова – авт.). Саме вони двоє конкурують між собою. Я наразі в якості запасної, можна так сказати. Я й не була на відбіркових змаганнях. Їздила тільки на одні рейтингові змагання в Париж. Але туди мене повезли суто спробувати щоб я відчула рівень цих змагань.

– В другій половині жовтня ви посіли п’яте місце на Всесвітніх іграх серед військовослужбовців у китайському місті Ухань. Чого не вистачило щоб потрапити в медальний залік?
– Мабуть, досвіду. Там були дуже хороші, досвідчені спортсменки, які входять у ТОП-10 найкращих у світі. Я програла двометровій китаянці, яка в підсумку стала переможницею. Окрім досвіду, забракло ще і відповідної психологічної готовності. Я розуміла, що вони сильні, більші і, можливо, це на мене теж вплинуло.

– Якщо говорити про досвід, то звідки він у 19-річної японки Акіри Соне – чинної чемпіонки світу у вашій ваговій категорії?
– Так само можна говорити і про її ровесницю Дарʼю Білодід – наймолодшу в історії дворазову чемпіонку світу. Щодо них, то справа, напевно, не в досвіді. Думаю, ідеться про якийсь внутрішній мотив, внутрішній потенціал, який людину розкриває. Не всі можуть його так скоро розкрити. Щодо Акіри, то врахуйте, що вона з Японії. А в них своя дуже серйозна підготовка до всіх змагань – як фізична, так і психологічна.

– Нинішній рік, перший з 2012 року, під час якого ви не здобули жодної медалі на офіційних міжнародних стартах. Чому?
– Не знаю, чогось мені не вистачає. Я знаю всіх суперниць, а вони знають мене. Тепер боротьба стає важчою і там вже хто кого перехитрить. Цього року найближче була до медалі на Кубку Європи серед дорослих в Дубровнику (Хорватія) – я програла за трійку Руслані Булавіній з Дніпра через свою помилку, зробивши неправильний рух. Це був одиничний такий випадок. Я завжди вигравала в неї – і до того, і після того.

– Проти кого вам простіше боротись – легших і, відповідно, швидших, чи важчих і повільніших?
– Проти менших суперниць або принаймні мого зросту. Проти високих важкувато.

– Коли високі і важкі?
– Ну, вони всі там важкі (сміється). Там немає легких. Високі мають перевагу в тому, що їм легше взяти захват. Тому треба вміти з ними боротися. Звичайно, з легшими легше боротися.

– Габарити грають роль?
– Так, хоча у кожного своя перевага. Важчі – вони потужніші, мають більшу силу, можуть затягнути, перевернути, вагою своєю натиснути і тим виграти. Легші – відповідно, швидші, більш маневрені, рухливі. В нас немає якоїсь золотої середини.

– На пʼєдесталі Абсолютного чемпіонату України у Дніпрі, суперниці виглядали значно крупніше за вас.
– Це зараз так (сміється). Раніше я була така, як вони (сміється). Може хіба трохи менша, але приблизно таких же параметрів. Просто я схудла на 25 кг – вже як півтора року. Тому стала так виділятися на пʼєдесталі (сміється).

– У звʼязку з чим схудли?
– У звʼязку з особистим бажанням.

– Думали, коли будете легші, це вам допоможе в дзюдо?
– Ні, я взагалі про дзюдо не думала. Навіть не памʼятаю, чому так вирішила. Так сталося. Всі питають мене, чи я часом не закохалася (сміється). У всіх одне питання. Напевно, худнуть тільки тоді, коли закохуються. Але в мене вийшло по-іншому.

– Якою була ваша найбільша вага?
– 140 кг. Зараз близько 115 кг. Притримую цю вагу, стараюсь не набирати більше.

– А скільки важать інші топові дзюдоїстки вашої категорії?
– Іра (Кіндзерська – авт.), до речі, при нас ніколи не важиться і ніхто не знає її ваги. Вона важиться завжди остання, бо то секрет (посміхається).

– І це ніде в протоколах не відмічається?
– Відмічається. Просто ми не знаємо. Памʼятаю, на якихось змаганнях диктори оголошували вагу спортсменок і сказали, що в Ірини 105 кг. Ну але ж то всім очевидно, що в неї не 105 кг. Тому, думаю, там вже такі махінації, що ніхто не знає її ваги (сміється).

Я знаю, що Галя Тарасова колись важила десь 145-150 кг. Може зараз схудла, не знаю.

– Ви обмежуєте себе в їжі?
– Ні. Я в принципі сильно себе не обмежувала навіть тоді, коли худнула. Просто деякі речі змінила-замінила. Перестала їсти смажене, жирне, мучне. Хіба інколи, коли сильно захочеться.

– Відчули різницю?
– Звичайно. Краща «фізуха» стала, краще дихається, легше рухається. Але навіть коли я була більша, мені також казали, що я рухлива серед тяжів. Кіндзерська, до речі, відзначила мене на змаганнях, сказала, що я коли схудла, то стала краще рухатись.

– У вас величезний перелік досягнень. Які б ви зі своїх медалей виділили?
– Всі медалі з таких змагань, як чемпіонати Європи і світу є важливими в свій час і в свій період. Серед кадетів я була третьою на чемпіонаті світу, вона була важлива для мене. Всі перемоги багато чого давали мені. Показували, що я маю рухатись далі, маю вигравати в наступних вікових категоріях, що не маю понижувати планку.

– Дарʼя Білодід зізнається, що її переманювали деякі країни. Чи були до вас подібні пропозиції?
– Памʼятаю, тренер розказував, що на молодіжному чемпіонаті Європи підходила тренерка з Ізраїлю і кликала в цю країну. А так більше ніхто мене нікуди не кликав. Хіба колись пропонували змінити прописку на інші міста в Україні.

Я вважаю себе патріоткою. І я би дуже хотіла щоб спорт в Україні розвивався на такому рівні щоб спортсмени не хотіли перейти змагатися за іншу країну. І для цього треба підтримувати певний баланс, винагороджувати спортсменів, допомагати, підтримувати. Чому спортсмени переходять в інші країни? Тому що не вистачає коштів.

– Білодід своєю популярністю, досягненнями і відомістю підвищила інтерес в людей до дзюдо.
… Я думаю, і до України в світі.

– Ви з нею в яких відносинах, як спілкуєтесь?
– В дружніх. Ми давно з нею знайомі. Колись щоправда тісніше спілкувалися, ніж зараз. Даша – хороша дівчинка, вона мені подобається у всіх планах – її цілеспрямованість, вона надихає.

– Лідер збірної?
– В плані досягнень? Звичайно.

– А в колективі, у тренувальному процесі?
– Даша не завжди присутня на зборах. Вона може бути на зборах, а може приїхати вже на день боротьби. Особливо її тренувань я не знаю. Тому що в нас є один план і всі по цьому плану працюють. Якби в неї були свої тренування і ми би їх бачили… Та хоча я думаю, що ми і так тренуємось по її плану, тому, що її тато (Геннадій Білодід – авт.) – наш тренер збірної. Я не знаю, як відповісти на це питання, тому що індивідуальних тренувань її я не бачила.

– Хто вас тренував від початку занять дзюдо і досі?
– Мій тренер незмінний – Надопта Андрій Григорович. А мій другий тренер Туваков Араз Миколайович – тренер з Львівського національного університету ім. І.Франка. До речі, колишній тренер мого тренера (посміхається). Так що ми так всі взаємозвʼязані.

– Коли почали займатися дзюдо і як це сталося?
– Десять років тому, мені було тоді 13. Як це сталося? Мене обманули (сміється). Я пішла нібито на гандбол, а прийшла на дзюдо. Тато сказав, що гандбольної жіночої команди поки немає.

– І навзамін запропонував позайматися дзюдо?
– Я навіть не памʼятаю, чи він мені говорив про дзюдо. Пригадую, він сказав, що гандболістки тренуються в якомусь іншому залі. Я прийшла, а це був зал дзюдо. Я прийшла просто подивитися на перше тренування. Мені не сподобалось. Я навіть не можу зараз згадати, що мною керувало і чому я все-таки ходила і займалась. Може тому, що маю таку рису: якщо я вже за щось беруся, то завжди до кінця доводжу. І так якось тренування за тренуванням, пішло-поїхало… Потім перші змагання на область були. Я виграла в конкурентки, яка вже давно займалася і була сильною. Всі мене хвалили, що я така молодець.

– Пізніше запитували тата, чи це був його такий задум віддати саме на дзюдо?
– Тато просто хотів мене віддати у спорт. Бо він теж спортсмен, регбіст, грав у «Соколі» з Юрієм Грабовським. І нібито Грабовський йому порадив дати мене в спорт, мовляв, у мене є якісь дані. Брат, до речі, в мене також регбі займався, майстер спорту.

– Спортивна сімʼя.
– Хіба що по татовій лінії, мама нічим не займалася (сміється). Хоча в мене і сестра двоюрідна баскетболістка, зараз у Київському університеті фізичної культури  викладає.

– Повернемося до дзюдо. Чи нема проблем із спаринг-партнерами? Особливо у Львові?
– Є, звичайно. Але намагаємося якось вирішувати цю проблему.

– Як вирішуєте? Спарингуєте з хлопцями?
– Так, звичайно. Тому що дівчат у нас взагалі немає. Хто приходить на тренування, той і є моїм спаринг-партнером (сміється). Зараз тренується зі мною мій колишній одногрупник, то ми в парі стоїмо. Є й інші хороші хлопці, з якими спарингуємо.

– Буває, спортсмени виходять, програвши психологічно ще до початку поєдинку. Враховуючи вашу психологічну освіту (закінчила відділення психології в університеті Франка – авт.), це вам не загрожує?
– Загрожує, звичайно (сміється). Психологи – це ті самі люди, що і не психологи. Звичайно, що загрожує, так, напевно, програвала вже, і не раз. Страх він завжди присутній. Просто деколи він в міру, а деколи через верх.

– А чи допомагає заняття дзюдо в повсякденному житті? Наприклад, коли пізно повертаєтесь додому.
– В плані самозахисту? Напевно, допомагає. В мене просто не було таких випадків (сміється). Пощастило йому (сміється).
Василь ТАНКЕВИЧ, Юрій ТУРЯНСЬКИЙ

Федерація плавання України вчора, 13 листопада, на своєму офіційному веб-сайті опублікувала проєкти Календаря змагань з плавання та складу Національної збірної команди України з плавання на 2020 рік. Зокрема, планується, що 21-24 травня наступного року Львів прийматиме міжнародні змагання.

Як свідчить з проєкту, в основному складі національної збірної на 2020 рік є двоє представників Львівщини – Марина Кирик та Аліна Крук.

Ще троє львівських плавців є кандидатами у національну збірну – Георгій Лукашев, Маркіян Стадницький і Марія Городня.

Проєкти Календаря змагань з плавання та складу Національної збірної на 2020 рік

Президент Федерації боксу міста Львова, уславлений український боксер Андрій Котельник запрошує шанувальників боксу з 20-24 листопада 2019 року у виставковому центрі “ПІВДЕННИЙ ЕКСПО”, де юніори 2004-2005 р.н. та юнаки 2006-2007 р.н. з 5 країн, а саме України, Німеччини, Ізраїлю, Молдови та Польщі, поборються за його призи.

Урочисте відкриття змагань відбудеться 21 листопада о 17.00 год.

В рамках програми змагань 20 листопада о 17:00 год на базі Боксерського залу “Гетьман” (м.Львів, вул. Морозна 31А), де Андрій Котельник виріс, як боксер і де готувався до Олімпіади-2000, на якій виборов срібну медаль, відбудеться урочисте відкриття першої філії Академії боксу Андрія Котельника. Пройшла масштабна реконструкція цієї зали, де будуть тренуватися Учні Академії боксу з усіх куточків України.

Нагадаємо, днями Андрія Котельника було обрано президентом Федерації боксу м.Львова. Почесним президентом міської Федерації став голова відділення НОК України у Львівській області Юрій Турянський.

Президент України Володимир Зеленський Указом від 13 листопада 2019 року №844/2019 заснував 350 стипендій Президента України для видатних та молодих і перспективних спортсменів України з олімпійських видів спорту та їх тренерів, а також затвердив Положення про стипендії Президента України для видатних та молодих і перспективних спортсменів України з олімпійських видів спорту та їх тренерів.