Оголошено список гравчинь жіночої збірної України з хокею, які почнуть підготовку до чемпіонату світу в Ісландії. Є у ньому й унікальна спортсменка Наталія Козачук, адже вона серед найкращих і в цьому зимовому виді, і в літньому — регбі.
“У дитинстві дуже любила хокей, адже мій тато був професійним воротарем, — розповідає Наталія. — І я також вирішила стати голкіперкою. У регбі ж потрапила випадково. Займалася ним для підтримання фізичної форми в літню пору року, бо в хокей улітку в Україні не пограєш. Тренери збірної з регбі звернули на мене увагу і запросили в команду.
Нині захищаю кольори двох клубів: хокейної харківської “Пантери” та регбійної львівської “Левиці”. Працювати на два фронти дозволяє графік змагань, адже регбійна першість триває навесні та восени, а хокейна — від початку зими і до травня. Дуже часто доводиться в один день займатися двома видами спорту: вранці хокеєм, увечері — регбі”.
Однак жоден із цих видів не приносить доходів. “Навіть у Канаді та в США хокеїсткам не платять, — каже Козачук. — В Україні — і поготів. Лише в чемпіонаті Росії можна заробити. У регбі також гонорарів немає. Я заробляю, працюючи тренером у клубі ігрових видів спорту, — навчаю діток регбі”.
Цікава деталь: Наталія Козачук виступає на двох різних позиціях. У хокеї вона воротарка, а в регбі грає на позиції сутички. “Це амплуа передбачає не швидкісну гру, а силову, вона мені імпонує, — каже спортсменка, — Зізнаюся, робота хокейного воротаря трохи складніша. По-перше, відповідальність вища, бо виконую місію рятівниці команди.
По-друге, дуже часто відчуваю біль від кидків шайбою. Амуніція нібито сучасна, але вона однаково не захищає моє тіло належним чином”.
“Коли Наталя народилася, то я сказав дружині, що вона буде хокейною воротаркою, — розповідає Олексій Козачук, батько унікальної спортсменки. — Це був жарт, але з кожним днем розумів, що мої слова були пророчі. Наталя обожнювала хокей, особливо позицію воротарки. Вона спала у хокейній масці.
Усе дитинство донечка відвідувала мої тренування і була талісманом нашої команди. Вона постійно наполегливо просилася грати у хокей. Ми записали дитину на гурток. У 13-річному віці донькою зацікавився білоруський клуб. Наталя сказала: “Не відпустите мене у Білорусь, то не пробачу”. У 14 років вона почала займатися хокеєм професійно, її клуб був єдиним у Білорусі, який оплачував роботу гравців. Здобула звання чемпіонки Білорусі, а також срібної призерки Європейської хокейної ліги”.
Олексій Козачук розповів і про російський етап у кар’єрі доньки. “Після двох років перебування в Білорусі Наталю запросили в Росію, — каже батько, — Ми погодилися. Та щойно ми почули, що Росія анексувала Крим, то вирішили покинути цю країну. Росіяни просили Наталю зостатися. Вона відмовилася. Це був її протест проти анексії Криму та дій Росії на Донбасі. Доля віддячила їй за цей вчинок, бо далі в моєї доньки були успішні виступи в чемпіонатах Польщі, Швеції, Швейцарії та Словаччини”.
Олег ЗУБАРУК, Експрес
Українська 
English