Автор: noc

Європейські Олімпійські Комітети запустили програму Молодого посла на зимовий Європейський юнацький олімпійський фестиваль Вуокатті-2021.

Національні олімпійські комітети країн-учасниць відберуть по одному кандидату з числа юних спортсменів у віці від 18 до 25 років. Це мають бути молоді ентузіасти натхненні олімпійським рухом з хорошими комунікативними здібностями та міцними знаннями англійської мови, які вміють працювати як у команді, так і самостійно та мають високу мотивацію розвивати нові види діяльності у своїй країні.

З метою посилення олімпійських цінностей серед молодих спортсменів відповідно до рекомендацій  Олімпійського порядку денного 2020 року освітня програма буде проводитися під егідою Комісії з питань олімпійської культури та спадщини ЄОК.

«Основні олімпійські цінності дружби, поваги та досконалості знову вкрай необхідні, і, отже, ця програма надзвичайно важлива не тільки для олімпійського руху, але й для інклюзивного майбутнього Європи», – зауважила голова Комісії Сюзанна Рахкамо.

Планується, що під час  Вуокатті 2021, що проходитиме  з 7 по 12 лютого 2021 року, на молодих послів Європейської Олімпії буде покладено три обов’язки:

– Фасилітатор: людина творча, відкрита, хороший слухач і вміє створювати дружню атмосферу. Разом з іншими членами команди фасилітатор (и) створюють навчальні ігри для спортсменів, представляючи заходи та пояснюючи цілі ігор.

– Репортер: людина, яка любить або має досвід роботи зі ЗМІ, з особливим акцентом на соціальні медіа. Основними видами діяльності репортера є: ведення інтерв’ю зі спортсменами; написання новин; створення та редагування фотографій та відеозаписів для соціальних мереж та активна роль у складі команди для створення плану комунікацій до, під час та після ЄЮОФ.

– Промоутер:  екстравертна, доброзичлива людина яка є творчою та любить спілкуватися з людьми, яких ніколи раніше не зустрічала. Основними видами діяльності промоутера є: створення культурних програм з метою просування мультикультуралізму серед спортсменів та мотивація спортсменів брати участь у програмі Європейського молодого олімпійського посла.

Дізнатися  більше про цю програму можна за посиланням.

НОК України

Як ми вже повідомляли, 5 липня у містечку Сухолуччя, що під Києвом, відбувся чемпіонат України з триатлону, на якому срібну медаль здобула олімпійська надія Львівщини, 22-річна Софія Прийма. Учора, 6 липня, там же відбувся чемпіонат України з акватлону (плавання на 1 км і біг на 5 км).

Львівська триатлетка у впертій боротьбі зуміла знову стати срібною медалісткою у змаганні елітних спортсменів, поступившись учасниці трьох Олімпіад, досвідченій і титулованій житомирянці Юлії Єлістратовій 20 секундами. Також показаний результат дозволив Софії стати чемпіонкою України у категорії до 23 років.

“По дистанції було щось схоже, як першого дня в триатлоні, – прокоментувала Софія Прийма для сайту відділення НОК України у Львівській області. – На плаванні я перебувала в лідируючій групі, також вийшла другою з води. А от на бігу ситуація склалась зовсім інша. На першому колі дуже відчувалась індивідуальна робота на триатлоні попереднього дня, тому сил було не так багато. Але старалась втримати біговий темп, який взяла спочатку. По ходу бігового етапу дівчата мене наздогнали і я вже опинилась на 5-й позиції. Але до останнього не здавалась і на останньому колі виклалась на повну, почала наздоганяти дівчат і на останніх 500 метрах вдалося випередити своїх конкуренток і забігати на фінішну пряму вже другою після Юлії Єлістратової, яка лідирувала впродовж усієї дистанції. Конкуренція була доволі серйозна, тому своїм результатом я задоволена”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Софія ПРИЙМА: “Для мене честь виступати зі спортсменами такого рівня, як Юлія Єлістратова, і мотивація для подальшої роботи”

Рівно 5 років тому, 2 липня 2015 року, у Львові помер легендарний український важкоатлет Петро Король. Було Петрові Кіндратовичу 74 роки.

Він народився 2 січня 1941 року у смт.Бреди Челябінської обл. У 1948 році переїхав з батьками у Вінницю, а з 1960-го проживав у Львові. Заслужений майстер спорту (1975). Чемпіон Олімпійських ігор 1976 р. в легкій вазі (до 67,5 кг): 312,5 кг у сумі двоборства (ривок 135 кг – рекорд СРСР, поштовх 177,5 кг – повторення рекорду світу). Триразовий чемпіон світу 1974–1976 рр. Чемпіон Європи 1975 року. 12-разовий рекордсмен світу в поштовху.

У 2006 році зі славетним спортсменом поспілкувався журналіст сайту відділення НОК України у Львівській області Василь Танкевич. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші цитати з тої розмови.

«У Вінниці в залі медінституту я тренувався з Анатолієм Кашпіровським. Він – штангіст, майстер спорту. Постійно возить із собою гантелі, підтримує спортивну форму. Коли приїжджає до Львова – обов’язково зустрічаємось. Вперше зустрілись, коли він ішов на сеанс. Підходжу до нього, звертаюся (адже пройшло чимало років): «Вінниця. Медінститут. Король. Олімпійський чемпіон». Каже: «О, Петя! Пішли» Посадив мене в перший ряд, а після сеансу запросив у свій номер в готелі. Накрив «поляну». Він сам непитущий, але 50 грамів запропонував. Згадали старі часи».

«У 1960 році Микола Дмитрович Комишев оформив мене у львівський СКА, де я служив аж 40 місяців. Тоді служили три роки, але мене не хотіли демобілізувати, бо в кінці року була першість Збройних сил. Після демобілізації з армії у 1964 році одружився з вінничанкою Галиною – після восьми років знайомства. У тому ж році товариство «Динамо» виділило мені однокімнатну квартиру у Львові. А від результату до результату нам покращували житлові умови – то квартиру розширять, то холодильник подарують».

«Переломною у моїй кар’єрі стала перемога на Кубку СРСР у 1970 році в Дніпропетровську. Там я побив всесоюзний рекорд у поштовху Каплунова, який тримався майже десять років. Ці показники наче зламали психологічний бар’єр у мені. Згодом я побив і світовий рекорд поляка Бажановського. Всього ж за свою кар’єру я 12 разів перевершував рекорди світу у поштовху».

«Було декілька причин, чому не потрапив на Олімпіаду-1972. По-перше, я був з периферії, до того ж із заходу України, а у союзні часи перевагу, як відомо, віддавали москвичам. У моєму випадку – Мухарбі Киржинову. А по-друге, він був вихованцем тренера збірної СРСР. Я зробив усе, щоб потрапити на Олімпійські ігри. Виграв чемпіонат Союзу в Талліні, встановивши світовий рекорд і перемігши свого конкурента. Але коли комплектували олімпійську команду, мене забракували. Фактично зняли з літака, який летів у Мюнхен. Там у ФРН Киржинов з результатом 302,5 кг виграв Олімпіаду, а я у той же час на Спартакіаді центральної ради «Динамо» в Києві показав 305 кг. Він – олімпійський чемпіон, а я – чемпіон Спартакіади».

«Зав’язати» зі спортом не хотілося – характер не той, щоб опускати руки. Китайську стіну готовий був пробити! Я «зарився» у підвал на чотири роки, а своїх „динамівських” керівників запевнив, що привезу до Львова «золото» наступної Олімпіади».

«Весь наступний олімпійський цикл я був №1, не залишав Киржинову жодних шансів. Я перемагав його на чемпіонатах світу і Європи, на інших престижних змаганнях. На Олімпіаду-76 нас вирішили „спарити”, тобто взяти обох. За 40 днів до поїздки в Монреаль я перейшов на посилений режим тренувань. Якщо інші могли вранці замість зарядки і покурити трішки, то я до сніданку ішов у ліс. Тренувався там із звичайним бардюром – піднімав, через себе кидав…».

«Поляка Качмарека мали дискваліфікувати і до ХХІ Олімпіади в Монреалі. Було очевидно, що він «наширявся». На самих же змаганнях ми набрали однакову суму, але він був легший на 50 грамів. А Киржинов у першій же вправі – ривку – отримав «баранку» і зійшов з боротьби. До речі, олімпійським чемпіоном я став у 35 років».

«В Монреалі, пригадую, представники української діаспори з-за дроту кричали: «Король, що тобі принести, щоб ти «золото» виграв для України?» Відповів, щоб принесли банячок українського борщу. Але там неможливо було ні поспілкуватись, ні передати щось. Бо після Мюнхена, де терористи розстріляли спортсменів Ізраїлю, поліція в Монреалі посилено охороняла закордонні делегації».

«Грошей за перемогу на Олімпіаді було недостатньо навіть для купівлі «Жигулів», які тоді коштували 5,5 тисяч рублів. За рекорди світу платили ще менше – до тисячі рублів. Зате суперважковаговик Алєксєєв за кожен рекорд світу отримував 1,5 тисячі рублів. А в нього їх було близько 90!».

«Голова обласної ради «Динамо» на зборах товариства пообіцяв за перемогу на Олімпіаді поставити мені пам’ятник у Львові. Я привіз «золото», а він мені подарував спальний мішок».
Василь ТАНКЕВИЧ, сайт відділення НОК України у Львівській області

12 червня ц.р. від сусідньої Волині естафетний етап масштабної національної олімпійської естафети у рамках святкування Дня заснування Міжнародного Олімпійського Комітету прийняло відділення НОК України у Львівській області. За допомогою сучасних засобів зв’язку, обласні олімпійські осередки з одного куточка країни до іншого передають естафету вшанування відродження Олімпійського руху, розповідаючи про спортивні здобутки й збираючи воєдино з окремих літер символічний надпис «OLYMPIC DAY IN UKRAINE 2020-06-23» та утверджуючи ключові ідеї олімпізму та українську єдність і соборність.

У вступному слові високо оцінив олімпійські здобутки Львівщини президент НОК України, Олімпійський чемпіон, Герой України Сергій Бубка з Києва, а найкращі вітання від представників організованого спорту західної української діаспори надіслала Ляриса Барабаш-Темпл зі Сполучених Штатів Америки.

Відтак очільник відділення НОК України у Львівській області Юрій Турянський разом з учасниками з усіх областей привітав голову Комісії НОК України «Осередки НОК України» Володимира Ковальова зі славним ювілеєм та представив гостей цього унікального електронного дійства у Львові. А серед них зокрема: заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Юрій Холод; заступник голови відділення НОК України у Львівській області, начальник управління фізичної культури та спорту облдержадміністрації Роман Хімяк; голова Львівського обласного комітету фізичного виховання та спорту МОіН України Анатолій Ігнатович; начальник управління спорту Львівської міської ради, Заслужений тренер України з карате Антон Нікулін; фіналістка Ігор Пекінської Олімпіади 2008 року, членкиня комісії МОК, майстер спорту міжнародного класу з художньої гімнастики Віра Передерій; віце-президент першого складу НОК України, почесний ректор Львівського державного університету фізичної культури, учасник естафети олімпійського вогню, яка вперше в історії незалежної України відбулася в липні 2004 року в Києві, Заслужений тренер України з веслування, один із найавторитетніших спортивних фахівців Львівщини Мирослав Герцик; член комісії НОК з Олімпійської освіти, доктор педагогічних наук, професор, ректор Львівського державного університету імені Івана Боберського професор Євген Приступа; один з кращих у світі тренерів з боксу, Заслужений тренер України Дмитро Сосновський; другий керівник відділення (1999-2005), сьогодні заступник голови відділення, доктор філософських наук, завідувач кафедри Львівського національного медичного університету професор Ігор Держко; очільники обласних федерацій з волейболу та стрільби з лука Володимир Левків та Олександр Калиніченко відповідно; керівниця обласної організації ФСТ «Колос» Лілія Білінська та ін.

А символічні атрибути цієї естафети – літери «А» та «І» випала честь тримати в руках володарки олімпійської ліцензії на Токіо, чемпіонці Європи та призерці чемпіонату світу з вільної боротьби, заслуженій майстру спорту України з вільної боротьби Оксані Лівач та чемпіонці світу та Європи з боксу серед юніорок, призерці чемпіонату світу серед молоді, почесній громадянці міста Борислава, стипендіату НОК України Вікторії Вірт-Гарасимович.

Зі Львова естафету було передано Івано-Франківщині.

А ще у цікавому відеосюжеті було презентовано володарів олімпійських ліцензій-2020, яких наразі Львівщина має вісім, а представники усіх регіонів України мали змогу ознайомитися зі славними сторінками спортивної історії Львівщини в діалозі істориків галицького спорту Івана Яремка та Оксани Вацеби й разом з Олімпійської радою Львівщини побувати на запальній та енергійній руханці, що відбулася на оглядовому майданчику парку «Високий Замок». Наостанок ще були вітання від знаного львівського тренера зі стендової стрільби Віктора Карасьова з Катару та олімпійського чемпіона зі спортивної гімнастики львів’янина Богдана Макуца, а Юрій Турянський анонсував новий формат Оліміпйського-2020 у Львові, який відбудеться у формі квесту 19 червня ц.р.

Пам’ятаймо, світ змінюється, а олімпійські цінності та важливість спорту в нашому житті непохитні. Крокуймо разом до нових життєвих та спортивних звершень – під таким гаслом відбувся львівський етап всеукраїнської естафети з нагоди Олімпійського дня-2020.

Довідково.

Щороку, 23 червня, на честь заснування Міжнародного Олімпійського Комітету у всьому світі відзначають міжнародний Олімпійський день. З цієї нагоди з ініціативи Національного Олімпійського Комітету України упродовж 3 – 23 червня 2020 року триває всеукраїнська олімпійська естафета «OLYMPIC DAY IN UKRAINE 2020» (в електронному форматі), покликана пропагувати спорт, олімпійські цінності, здоровий спосіб життя серед українців й під час якої кожна область презентує свої олімпійські досягнення та олімпійські перспективи, пов’язані з літньою Олімпіадою в Токіо, єдність олімпійського руху з представниками влади, депутатського корпусу та широкої громадськості.

Планується, що завершення цієї олімпійської естафети буде проведено у Києві, в Олімпійському домі й останнім естафету символічно отримає президент НОК України, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка. А за результатами естафети буде виготовлено звітний відеоролик, який буде передано до Міжнародного Олімпійського Комітету.

Наразі 8 спортсменів Львівщини вибороли олімпійські ліцензії для України на чергові літні Ігри (Токіо-2020):

1. Павло Коростильов (кульова стрільба) – перший серед усіх українських спортсменів
2. Вероніка Марченко (стрільба з лука)
3. Оксана Лівач (вільна боротьба)
4. Алла Черкасова (вільна боротьба)
5. Олександр Петрів (кульова стрільба)
6. Христина Погранична (художня гімнастика)
7. Олена Старікова (велоспорт, трек)
8. Станіслав Горуна (карате).

Але загалом Львівська область славна своїми олімпійськими традиціями. У різні часи чемпіонами та призерами Олімпійських ігор ставали Віктор Чукарін, Дмитро Леонкін, Богдан Макуц (спортивна гімнастика), Павло Ледньов (сучасне п’ятиборство), Віктор Сидяк, Василь Станкович, Євген Череповський, Сергій Міндергасов, Яна Шемякіна (фехтування), Ігор Тер-Ованесян (легка атлетика), Георгій Прокопенко, Юрій Громак, Володимир Немшилов (плавання), Борис Мельник, Олександр Петрів (кульова стрільба), Петро Король (важка атлетика), Валентина Ковпан, Дмитро Грачов (стрільба з лука), Михайло Слівінський, Тарас Міщук (веслування), Віктор Берендюга, Микола Смірнов (водне поло), Ростислав Заулічний, Андрій Котельник, Олександр Усик (бокс), Ірина Мерлені, Андрій Стаднік (вільна боротьба).

Найтитулованішим львівським олімпійцем є гімнаст Віктор Чукарін, який протягом 1952-1956 років здобув 11 медалей, з них 7 золотих, 3 срібних та 1 бронзову.

Натомість першим львів’янином, який здобув олімпійську медаль став Адам Крулікевич, який на змаганнях з кінного спорту на Олімпіаді 1924 року отримав бронзову медаль.

Першою жінкою, хто отримав олімпійську нагороду виявилася для львів’ян Валентина Ковпан, яка здобула срібну медаль на Іграх 21 Олімпіади в Монреалі 1976 року.

Своєрідним рекордсменом за кількістю прапорів, під якими він змагався на Іграх Олімпіад є львівський каноїст Михайло Слівінський, який взяв участь у п’яти Олімпіадах у складі чотирьох різних збірних: 1988 – СРСР, 1992 – СНД, 1996, 2000 – Україна, 2004 – Польща.

Оксана ВАЦЕБА

Більше світлин Романа БРУЦЯКА

Вітальний лист на адресу голови відділення НОК України у Львівській області Юрія Турянського надійшов від голови Світової Комісії спорту Ренати Роман (Торонто). Вона від імені Світового конгресу Українців (СКУ) та від себе особисто поздоровила Олімпійську команду Львівщини з нагоди 25-річчя від дня утворення обласного осередку НОК України.

«Діяльність СКУ тісно пов’язана з підтримкою Національного олімпійського комітету України, невід’ємною частиною якого є Ваше відділення у Львівській області» – зазначила очільниця найвищого органу в ділянці спорту організованого світового зарубіжного українства.

Канадійка українського походження Рената Роман, яка змінила на цій посаді багаторічну лідреку СКУ Лярису Темпл-Барабаш, також підкреслила, що СКУ високо цінує працю Відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області та здобутки численних українських спортсменів зі Львівщини, які достойно представляють на літніх і зимових Олімпійських іграх незалежну Українську державу та своїми перемогами підносять її імідж.

«Ми відзначаємо Вашу велику працю у вихованні молодого покоління спортсменів та розбудову спорту на Львівщині. Ми також щиро дякуємо за Вашу співпрацю з СКУ та сподіваємося на її розширення в найближчому майбутньому» – йдеться у вітальному листі СКУ на ім’я Юрія Турянського.

Залишається подякувати СКУ та Світовій Комісії спорту за увагу до праці регіонального відділення НОК України й запевнити у подальшому зміцненні зв’язків з організованими українськими спортивними структурами спорту, оскільки Львівщина віддавна зберігає родинні корені з представниками численної української західної діаспори.

9 червня відбувся черговий етап естафети Олімпійського дня-2020, участь у якому взяли представники південних відділень НОК України. Про свої олімпійські звитяги в електронному режимі інформували Херсонщина, відокремлений підрозділ НОК України в Криму, який наразі тимчасово базується в Києві, Одещина та Миколаївщина.

«Сьогодні естафету приймає південь країни – одразу чотири олімпійські осередки: Кожен з цих чудових регіонів може пишатися своєю славною історію, яскравими здобутками й легендарними іменами», – привітав учасників сьогоднішньої естафети президент НОК, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка.

Відділення НОК України у Львівській області, готуючись прийняти свій етап естафети 12 червня, провело на оглядовому майданчику львівського парку «Високий замок» олімпійську розминку за підтримки команди черлідерів «Львівські янголи».

Окрім голови відділення Юрія Турянського та кількох його заступників, до участі в розминці на відкритому повітрі зголосилися титуловані спортсмени, з поміж яких Сергій Антонов (стрільба з лука), Віра Передерій (художня гімнастика), Станіслав Горуна (карате), Ярослав Зубрицький (баскетбол) та ін., тренери, представники Олімпійської ради Львівщини, керівники обласних федерацій з видів спорту та спортивні журналісти.

Варто зауважити, що цьогоріч НОК України дещо змінив формат святкових заходів Олімпійського дня, проводячи їх у форматі онлайн-естафети. Щодня з одного куточка країни до іншого олімпійські осередки передають естафету, розповідаючи про свій спортивний регіон й збираючи воєдино з окремих букв символічний надпис «OLYMPIC DAY IN UKRAINE 2020 – 23-06» та утверджуючи головні ідеї олімпізму.

Пам’ятаймо, світ змінюється, а олімпійські цінності та важливість спорту в нашому житті непохитні. Крокуймо разом до нових життєвих та спортивних звершень – таким було гасло сьогоднішньої олімпійської розминки з нагоди Олімпійського дня-2020 на Високому Замку Львова.

Довідково.
Щороку, 23 червня, на честь заснування Міжнародного Олімпійського Комітету у всьому світі відзначають міжнародний Олімпійський день. З цієї нагоди з ініціативи Національного Олімпійського Комітету України упродовж 3 – 23 червня 2020 року триває всеукраїнська олімпійська естафета «OLYMPIC DAY IN UKRAINE 2020» (в електронному форматі), покликана пропагувати спорт, олімпійські цінності, здоровий спосіб життя серед українців й під час якої кожна область презентує свої олімпійські досягнення та олімпійські перспективи, пов’язані з літньою Олімпіадою в Токіо, єдність олімпійського руху з представниками влади, депутатського корпусу та широкої громадськості.

Планується, що до Львова естафета прибуде 12 червня (п’ятниця) від сусідньої Волині й далі естафетна літера буде передана Івано-Франківщині.

Завершення цієї олімпійської естафети буде проведено у Києві, в Олімпійському домі й останнім естафету символічно отримає президент НОК України, Олімпійський чемпіон Сергій Бубка. А за результатами естафети буде виготовлено звітний відеоролик, який буде передано до Міжнародного Олімпійського Комітету.

Фотозвіт Романа БРУЦЯКА

Невдовзі збірна команда України зі спортивної боротьби повернеться в Олімпійський центр у Кончі-Заспі. В інтерв’ю сайту Асоціації спортивної боротьби України чемпіонка Європи 2019 року Оксана Лівач розповіла, наскільки вона скучила за тренуваннями та як готується до зборів.

– Ви дуже сильно скучили за тренуваннями?
– На скільки скучила за тренуваннями вже не описати словами, але насправді найбільше скучила за тренувальними зборами, за повноцінними тренуваннями на килимі та й в загальному за плідною атмосферою, яка у нас панувала. Насправді, під час карантину підтримувала форму, проводила тренування кожен день, але це звісно не те! Інколи набридало, не вистачало банальної, скажем так, компанії для того щоб було веселіше тренуватися, самому трішки сладно!

– Чого під час ізоляції бракувало найбільше?
– Під час карантину бракувало всього, було відчуття якоїсь недоповненності. Очевидно, що змагань скоро не буде, тому немає чіткого плану як рухатися далі. Місцями це дуже збивало.

– Як виходили з ситуації під час карантину?
– Виходили всіма можливими ситуаціями. Стелила килим прямо у себе вдома, робила різні пробіжки практикувала велопробіжки на довгі дистанції, гуляла по горам, вигадувала все що тільки могла, лише шоб бути завжди в активності.

– Як гадаєте чи досить домашніх тренувань для підтримки форми?
– Впевнена, що ні. Якщо навіть є усі умови для тренування, потрібно мати поруч свого наставника (тренера), який буде тебе корегувати та підказувати.

– Як відбувалася ваше спілкування з тренером?
– З тренером підтримували зв’язок дистанційно, розмовляли тільки по телефону.

– Чи займалися самоаналізом? Якщо так, то яких висновків дійшли?
– Звісно, думаю це було одне із основних завдань на карантині – сісти передивитися свої змагальні сутички, виписати помилки. Зізнаюся, раніше було важко налаштуватись просто сісти і переглянути свої сутички, а тут такою можливістю гріх було не скористатися. А висновок тільки один: багато одних і тих самих помилок, тому тепер знаю, на чому робити більше акцент і над чим працювати.

– Що змінилося у ваших тренуваннях після послеблення карантину?
– Всім спортсменам стало легше проходити до свого тренувального залу, дало змогу входити у звичайний тренувальний ритм. Наша команда сьогодні тренується поки вдома, так як у Львові ще не зняли послаблення, чекаємо рішення чиновників на дозвіл проводити тренування в залах, а також з нетерпінням чекаємо тренувального збору на Олімпійській базі, який розпочнеться з 15 червня.

– Невдовзі розпочнеться збір, як готуєтесь до повернення на базу?
– На мою думку, на збір порібно приїхати підготовленим, увійти хоча б у мінімальну форму – коли тіло не підготовленне до навантажень, є великий ризик травмуватися. Нормалізувати свою оптимальну вагу, щоб зайві набрані кілограмчики під час карантину не заважали рухатися.

– Яким аспектам тренування будете приділяти більше уваги тепер? Чи можна сказати, що щось кардинально зміниться чи повернетесь до звичного режиму під час навчально-тренувальних зборів?
– Сьогодні не можу сказати, чи щось змінилося. Все стане явними, коли вже будуть збори та змагання. Все залежить звісно від нас спортсменів, але наші тренери збірної також повинні зробити певні корективи у проведені зборів. Якшо це можливо, то нам потрібно провести тренувальні збори на морі та в горах, це точно необхідно нам.

Враховуючи обставини з поширенням пандемії СOVID-19 та запровадження загальнонаціонального карантину, виконавчий комітет Федерації хокею України прийняв рішення завершити чемпіонат України серед юніорів, чемпіонати України серед юнаків та Регіональні змагання з хокею з шайбою сезону 2019-2020 років і оголосив підсумки змагань.

За повідомленням пресслужби ХК «Галицькі Леви», новояворівська команда була представлена в чемпіонаті України серед юнаків (2004 р.н.) та в регіональних змаганнях (2007 р.н. та 2009 р.н.). У чемпіонаті України U-16 (2004 р.н.) чемпіонами вдруге поспіль стали підопічні Віталія Шляхова. «Червоно-чорні» мають найкращі показники за підсумками першого етапу змагань. Таким чином команда з Львівщини на 2 очки випередила донецький «Донбас» і на 14 – «Білий Барс» (Біла Церква) у регулярному чемпіонаті.

У регіональних змаганнях 2007 р.н. та 2009 р.н. «Галицькі Леви» посіли 8 та 3 місце відповідно.